Промовляючи до учасників церемонії запалювання вогнів зі свого кабінету за допомогою телеконференції, Папа говорив:
1. Моїм першим бажанням є те, щоб наш погляд, наш розум і наші серця не вдивлялися лише в горизонт цього світу, на його матеріальні блага, але щоб, подібно до ялинки, яка тягнеться догори, спрямовувались до Бога. Він ніколи не забуває нас, але просить, щоб і ми не забували про Нього! Євангеліє розповідає нам, що в святу ніч народження Христа, світло огорнуло пастухів, сповіщаючи їм про велику радість: народження Ісуса, Котрий приносить світло, чи краще – Котрий є правдивим світлом, що освічує всіх.
2. Моїм другим бажанням є, щоб ми пам’ятали про те, що потребуємо світла, яке освічуватиме шлях нашого життя і даватиме нам надію, особливо в часі, коли ми настільки відчуваємо тягар труднощів, проблем, терпінь і здається, що ми оповиті завісою темряви. А яке світло може воістину освітити наші серця і дати нам тверду надію? Це – Дитятко, в яке ми вдивляємось під час Різдва, у вбогих яслах, бо Він є Господом, котрий приходить до кожного з нас і просить, щоб кожен прийняв Його заново у своє життя, просить, щоб ми прагнули його, довіряли Йому, відчували Його присутність, що Він поруч з нами, підтримує і допомагає нам.
3. Моє остання бажання: щоб кожен з нас вніс якусь частину цього світла у ті сфери, в яких живемо: в сім’ї, на роботі, в районі, місті та країні. Щоб кожен з нас став світлом для оточуючих; щоб ми відкинули егоїзм, який так часто закриває наші серця і змушує думати лише про себе; щоб ми більше уваги приділяли іншим, щоб ми більше їх любили. Кожен невеликий жест доброти схожий на один із вогнів на цій великій ялинці: разом з іншими вогнями він освітлює темряву ночі, навіть найтемнішої.
При цитировании или использовании любых материалов гиперссылка на "КАТОЛИЧЕСКИЙ ОБОЗРЕВАТЕЛЬ" обязательна.