Схоже, пил в Єгипті не поспішає осідати. Після падіння режиму Мубарака, низка  знаменних подій продовжує перетворювати обличчя найбільш густонаселеної країни на Близькому Сході. Всі очікування, які з'являються сьогодні, мають великий шанс розвіятися наступного дня. Така поточна ситуація всіх аспектів життя в Єгипті.

Це стосується і 10 мільйонів християн, яким доводиться стикатися зі все зростаючими труднощами внаслідок швидкого зросту активності радикальних політичних ісламістських формацій.

Після вражаючих сцен братання християн і мусульман на площі Тахрір, коли одні захищали інших, християнам довелося залишити романтичні мрії про національну єдність.

Через декілька тижнів після відставки Мубарака дотла спалили церкву в Хелуані біля Каїру. Ще через кілька днів радикальні ісламісти спробували втілити в життя своє власне розуміння шаріату у віддалених селищах, і для початку відрізали вухо одному копту у Верхньому Єгипті. Окрім цього, коли новий уряд призначив християнина новим губернатором провінції Кена, це викликало масові протести мусульман. Обурені перекрили залізничні колії і стали висловлювати погрози на адресу самого уряду.

Проблема в тому, що Вища Військова Рада, яка взяла владу після скинення  Мубарака з поста президента, не контролює ситуацію. Існують виправдані сумніви з приводу допущення радикального ісламізму і раніше заборонених об'єднань на сьогоднішню політичну арену. Загальноприйнята думка припускає, що падіння Мубарака, який вважався світським лідером, розв’язало руки потенційному радикальному монстрові. Ця точка зору не витримує критики при огляді хронології зросту міжгромадського насильства в Єгипті з часу приходу «правовірного президента» Садата в 1970-х роках аж до вибуху в коптській церкві в перші години нового 2011 року.

З того часу, як Садат, попередник Мубарака, звільнив ісламістів з ув’язнення і підтримав їх, Єгипет став вразливий для поширення радикальної ісламської ідеології. Після вбивства Садата в 1981 році, організованого тими ж ісламістами, яких він звільнив з-за грат, Мубарак став вести хитромудру гру полювання на багатьох птахів одним каменем. Наявністю в країні ісламістів він залякував західний світ – для того, щоб там закривали  очі на корупцію і придушення свобод, які творив його режим протягом 30 років.

Ця загроза була також аргументом в діалозі з коптами, і тут Мубарак хотів показати, що він їхній захисник, в обмін на що вони повинні були віддавати за нього свої голоси. Присутність ісламістів була досить відчутною, але контрольованою внутрішньополітичною угодою з, правлячою до недавнього часу в Єгипті, Національною Демократичною партією. Сьогодні правляча партія розпущена і ісламським планам не можуть перешкодити жодні домовленості. Єгипет став країною відкритих можливостей для радикального ісламізму, вигодуваного режимом Мубарака, і за новими даними, більше трьох з половиною тисяч ісламістів повернулися в країну.

Тепер засновано три нові партії, що виражають політичний спектр ісламу і мета їх – дати ісламізму можливість набрати парламентську більшість. Першою пробою сил став недавній референдум з приводу колишньої конституції. Ліберальні політичні рухи, які очолили революцію, відповіли разом з християнами «Ні», тоді як ісламізм сказав «так» на питання, чи зберегти ісламський статус країни, проголошений в колишній конституції. Після того, як вони з релігійної трибуни підняли гасло «Іслам в небезпеці. Скажи «так» ісламу», питання було вирішене позитивно з приголомшливою перевагою в 80% голосів.

І ось в чому тепер основна складність: Вища Військова Рада, тимчасово відповідальна за становище в країні, недостатньо дієздатна. Те, що деякі люди, як наприклад Аббуда ель-Зомура, вбивці попереднього президента Садата, з'являються в медіа і на публічних заходах, змушує припустити, що Єгипет приймає їх як дозволену даність, і це лякає коптів. З іншого боку, християни в Єгипті сьогодні стоять на роздоріжжі – чи повернутися до колишньої стратегії мінімального християнського відкупу за можливість жити всередині церковної огорожі, чи ж активно брати участь в політичних баталіях і відстоювати свої права.

Копти уважно стежать за багатообіцяючою діяльністю ліберальних партій. Адже для того, щоб протистояти хвилі ісламізму, який наполягає на тому, що копти мають бути громадянами другого сорту, їм необхідно виставляти демократичні і цивільно-правові вимоги. Маніфести деяких із знову  народжених партій чітко ставлять питання про юридичний захист принципу громадянства і рівності, який переважає над розділенням за статтю чи релігією. «Вільні єгиптяни», партія, заснована і матеріально підтримувана християнським підприємцем Нагіном Савірусом, закликає до рівноправ'я громадян і світського характеру держави.

Головне завдання для християн – вибрати правильний шлях. Деякі висловлюються на користь парламентської квоти для коптів, яка дозволила б затвердити їх присутність в політиці. Проте в Єгипті, де немає географічного розділу на християнські і мусульманські компактні райони проживання, здійснити таке навряд чи можливо. Єдиним виходом для коптів є участь у вуличних акціях і підтримка ліберальних партій під знаком єгипетської, а не лише християнської ідентичності. Цивільне рівноправ'я і світська державність – ось що потрібне майбутньому Єгипту. Для отримання цього десять мільйонів єгипетських християн повинні заявити про свої права і виступити за майбутнє Єгипту без будь-яких  обмежень за ознакою приналежності до Церкви чи релігії.

Оригінал: Egyptian Christians and the Winds of Change
Переклад з англійського Сергія Акішіна спеціально для «Православие и мир».