//

Єдність між релігіями дасть людям Бога, – директор «L''Osservatore Romano» про зустріч в Асижі.

Міжрелігійна зустріч, що відбулася 27 жовтня в Асижі, не суперечить попереднім зустрічам. Екуменізм, який переслідує мету єднання всіх християнських конфесій, є незворотнім шляхом. Крім того, Ассиж – це місце зустрічі з іншими релігіями, проте, шлях яким йде Католицька Церква, не є синкретизмом. Про це заявив директор «L'Osservatore Romano» Джованні Маріа Віан в інтерв'ю «ZENIT».

 

Директор сказав: «Я не думаю, що зустріч 2011 суперечить зустрічі 1986, скоріше йдеться про інтерпретацію. Якщо після «Дня молитви» 1986 був зроблений висновок про те, що всі релігії рівні, що символ віри нейтральний, що християнський вибір подібний до інших, то все це не було сенсом ініціативи Івана Павла II.

 

Віан нагадав про те, що відповідно до думки християнських мислителів перших століть, істина полягає в Логосі в Христі та вона присутня таємничим чином у всіх частинах всесвіту. Ця теорія називається «насінням Логосу» і походить від філософії стоїків.

 

Висловлюючись гранично просто, Віан далі сказав: «Уламки єдиної істини розсіяні таємничим чином всюди. І це дозволило в XVII столітті єзуїтам Роберто Де Нобілі, Алессандро Валіньямо і Маттео Річчі, що вирушили на місії до Індії, Японії і Китаю, знайти частинки істини і в цих найдавніших релігійних традиціях, які ніколи не знали Христа. Виходячи з цієї ж основи, теолог Карл Рахнер в XX столітті говорив про анонімних християн».


Беручи за основу те, що шляхи спасіння можуть бути різними, тому що нікому невідомі плани Господа, залишається в силі традиційне вчення Католицької Церкви, підтверджене II Ватиканським Собором, з якого потім була запозичена Декларація «Dominus Lesus», опублікована в 2000. Цей документ є зібранням зауважень II Ватиканського Собору щодо одиничності порятунку, подарованого Христом, єдиним рятівником світу, – сказав директор «L'Osservatore Romano».

 

«Бенедикт XVI повторює це у зв'язку зі своєю католицькою традицією, безперервною і живою».

 

Директор «L'Osservatore Romano» не сумнівається в повазі специфічної ідентичності кожного, щоб уникнути ризику синкретизму. «Я вважаю, що саме це і було наміром» міжрелігійної зустрічі в Ассізі, – сказав він.

 

Він вважає абсолютно помилковою ідею про те, щоб розглядати Асиж, як синкретичну зустріч: «Необхідно знати, якою була освіта Кароля Войтили, його єпископське, а потім папське вчення. При цьому важливо пам'ятати про те, що 1981 року Папа викликав до себе Йосифа Ратцінгера, призначивши його префектом Конгрегації з віровчення, незважаючи на неодноразові прохання кардинала про його повернення до занять у Баварію. Враховуючи все це, мені здається неможливим, щоб у намірах Івана Павла II був присутній синкретизм, коли він в 1986 скликав зустріч в Асижі».

 

Віан зазначив, що «Асижі – це не тільки екуменічна зустріч. Екуменізм – це незворотній шлях. Павло VI, Іван Павло I, Іван Павло II і Бенедикт XVI говорили, що це шлях, з якого не можна повернути назад. Християнські конфесії пішли ним на хвилі руху, який зародився в кінці XIХ ст. з метою досягнення єдності. Єдності, яка у відносно короткий час могла б стати можливою між Католицькою Церквою, старовинними східними Церквами і Православною Церквою, а в перспективі й з англіканцями і протестантами.

 

Однак, Асиж – це не тільки міжхристиянські зустрічі, але й зустрічі з іншими релігіями, вільні від синкретизму, який все змішує. Щодо «Porta Fidei» (17 жовтня) Віан пояснив, що «ініціатива Бенедикта XVI скликати рік віри демонструє те, що хвилює Папу: сьогодні християни займаються багатьма справами, але при цьому ризикують випустити з виду головне».

 

Це дуже важливо і для директора «L'Osservatore Romano». «Під час своєї недавньої поїздки на батьківщину Бенедикт XVI чітко сказав про це. Папа прекрасно знає, Церква в Німеччині має надзвичайні структури, знає, що вона допомагає багатьом людям і багатьом місцевим Церквам у світі, але він хотів домогтися більшого».

 

Отже, ставка дуже висока. 10 березня 2009 Папа писав: «Вогонь віри може згаснути в країнах давньої християнської традиції. Віра, яка не є ні ідеологією, ні мораллю, написав Бенедикт XVI в «Deus caritas est» і зараз повторює в «motu proprio» в новому році віри».

 

Зовсім інший підхід у Генерального секретаря Міжнародної Конференції ісламських вчених (ICIS), колишнього президента «Nabdlatul Ulama» (NU), індонезійця Куай Хаджі Хасим Музаді. Його роздуми базуються на констатації того, що «багато проблем між людьми на землі походять саме від тих, хто дотримується якої не будь релігії, але це не означає, що проблеми, які виникають від прихильників будь-якої релігії, породжуються самою релігією».

 

На думку ісламського представника, конфлікти і напруження породжуються тим, що «справжні релігії мають послідовників, які не можуть повною мірою зрозуміти їх спасительний характер і цей недолік може привести до спотворення самої релігії».

 

«Кожна релігія має свою ідентичність, – продовжив Хасим Музаді, – володіючи при цьому однією спільною рисою: надією на створення гармонії між людьми, миру, справедливості, процвітання, високого рівня життя».

 

Хосім Музаді вважає, що рецепт досягнення міцної гармонії і співіснування між релігіями гранично простий: не потрібно переробляти те, що відрізняється, не потрібно нав'язувати поглядів, яких не поділяють. Мусульманський делегат попередив також про небезпеку провокування релігії.

 

«Ми, релігійні громади, повинні доносити до кожного віруючого свободу розуміння власної долі і виправляти неправильне розуміння релігії, що веде до соціальних конфліктів між людьми».

 

Представник «невіруючих», або агностиків, Юлія Крістева розпочала свій виступ зі слів Івана Павла II «Не бійтеся!». На думку філософа і психоаналітика, ці слова адресовані не тільки віруючим, так як вони надихають на опір тоталітаризму. «Заклик цього Папи, апостола прав людини спонукає нас не боятися європейської культури, а навпаки, вимагати гуманізму».

 

«Перед обличчям криз і загроз, які посилюються, наступила епоха парі», – продовжила француженка болгарського походження. «Ми наважуємося тримати парі щодо постійного оновлення здібності чоловіків і жінок разом вірити і пізнавати для того, щоб в порожнечі людство могло ще довго йти шляхом своєї творчої долі»

 

За матеріалами www.catholic.uz