Теолог-мораліст отець Хуан Хосе Перес-Соба нещодавно зазначив, що стриманість це вибір, який повинна зробити одружена пара, в якій хтось з подругів інфікований СНІДом.

Як сказав отець 24 травня в інтерв’ю для L'Osservatore Romano, використання презерватива в цих випадках не лише ставить моральну дилему, але також і реальну загрозу для здоров’я.

Отець Хуан Хосе Перес-Соба є членом Теологічного відділу ім. Святого Дамаско (San Damaso Theology Department) в Мадриді, Іспанія та Папському Інституті ім. Йоана Павла ІІ в справах Подружжя та Сім’ї у Римі.

«Варто наголосити, що використання презерватива під час одиничного статевого акту може мати певну ефективність у запобіганні зараження СНІДом, хоча не гарантує повної надійності ні в тому акті про який говориться, ні, тим більше, в постійному сексуальному житті подружньої пари», - пояснює він.

«Таким чином, - продовжує отець, - недоцільно рекомендувати використання презерватива як ефективного способу застереження інфікування.»

«Численні компанії, які заохочують це безладне співжиття посіяли помилкову думку, що небезпеки немає і, як наслідок, зросла кількість випадків зараження.»

«З цієї причини вибір постійного використання презерватива свідчить про брак відповідальності відносно іншої особи.»

Отець Перес-Соба каже, що використання презерватива ставить також етичну проблему. «Сексуальний акт, який відбувається з презервативом не може вважатися повністю подружнім, оскільки він був добровільно позбавлений свого правдивого значення.»

Він нагадує, що згідно з Наукою Католицької Церкви усі сексуальні відносини між подругами мають два виміри: єдність, яка робить подружжя «одним тілом», та креативність, яка дає подругам можливість мати дітей.

«Презерватив, який виступає як бар’єр, спотворює реалізацію статевого акту в кожному випадку і позбавляє його не лише креативного значення, будучи перешкодою для запліднення, але й руйнуючи суть «одного тіла», в розумінні повного дарування себе у шлюбному єднанні», - пояснює теолог.

Отець Перес-Соба усвідомлює скільки зусиль вимагає стриманість, але зауважує, що шлюбна обіцянка включає в себе ці намагання. У цій складній ситуації подруги повинні докласти зусиль, в яких присягали один-одному, і прийняти необхідну силу, щоб жити згідно правди їхнього покликання, довіряючи Божому милосердю та шукаючи поради в Церкві, яка є для того, щоб допомагати їм на їхньому шляху.

За матеріалами: CNA