У Києві відбулася трьохденна зустріч родин мігрантів, у контексті якої вперше Церква і Держава спільно обговорили питання міграції

Завершилася зустріч родин мігрантів, яка відбувалася у м. Києві з 30 грудня 2011р. по 01 січня 2012р. Близько п’ятдесяти учасників з Дрогобича, Івано-Франківська,  Львова, Самбора, Стрия та Києва взяли участь у цьому заході. Організатор - Пасторально-місійний відділ УГКЦ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка у співпраці з БФ “Карітас” СДЄ та спільнотою колишніх заробітчан “Пієта”, м. Івано-Франківськ.

Архиєрейську Літургію у храмі Воскресіння Христового відслужив Голова Пасторально-місійного відділу УГКЦ, владика Йосиф Мілян у співслужінні виконавчого секретаря ПМВ о. Василя Поточняка та секретаря відділу о. Андрія Гаха, а також місцевих парохів. Архиєрей звернувся зі словами вітання до усіх тих, хто «був відважний і вирушив у цю дорогу». Зауважив, що «де б ми не були на дорогах світу, ми завжди приїжджаємо в нашу Україну, молоком і медом текучу землю». Відтак о. Василь розповів присутнім про саму будівлю Собору та особливості його місцерозташування і провів екскурсію у храмі.

Опісля у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка відбулася Конференція на тему: «Українська міграція в контексті взаємодії Української Греко-Католицької Церкви та Української Держави». Вперше проблему міграції обговорювали на високому науковому, державному, а також церковному рівнях і прийняли резолюцію, скеровану на розгляд владним структурам. 

Відтак 31 грудня у храмі Миколи Доброго, що на Подолі, відбулася Літургія, яку відслужив о. Роман Сиротич, сотрудник храму. У проповіді зосередив увагу на важливості кожного для іншого, побажав, щоб цей рік став «роком, в якому ми потрібні Богові та іншим людям, через яких він навертає нас і дає можливість змінити цей світ».

Опісля о. Василь у катехизі наголосив на умінні чекати, приймати і радіти. «Ще трохи – і Христос-Дитя прийде у світ. Дитя завжди беззахисне, і коли Воно приходить, то ми не завжди маємо на Нього час і бажання спілкуватись. Можемо прийняти і порадіти разом з ним – можемо відкинути», – говорить священик. Над цим побажав задуматись кожному у передріздвяному очікуванні.

 
Відтак у храмі святого Василія Великого відбулися чування, де кожен особисто міг подякувати Богові за прожитий рік. Духовна частина святкувань завершилася подячною Святою Літургією, яку очолив настоятель монастиря, о. Василь Тучапець.

Похід у театр склав культурну програму, де присутні мали змогу подивитись оперету «За двома зайцями». Екскурсія  у національний заповідник Святої Софії перенесла нас в історичні часи минулого і відкрила спадщину, яка несе в собі глибоке культурно-духовне надбання народу.

     
Святкування Нового року продовжилось на Майдані Незалежності біля головної ялинки столиці. Відтак у приміщеннях храму Святого Василія Великого відбулася  культурно-розважальна програма, де з веселими конкурсами та іграми, жартами та радістю, щирими взаємними побажаннями ми входили у Новий 2012 рік.

У підсумковій зустрічі о. Василь звернув увагу присутніх на їх сенс: «Метою наших зібрань є прийти і «напитись живої води» і привести до цієї води ще когось, або принести її тому, хто не може прийти до джерела. Не черпати воду лише для себе і не впиватись самому, не ділячись з іншими, а подарувати те добре, що пройшло крізь тебе, іншому». Найменшою учасницею була трьохрічна Софійка, а також цю дорогу подолала сліпа жінка, п. Наталя, зі своєю донькою.

Люди висловили вдячність та поділились враженнями:

Сергій, Івано-Франківськ
«Вперше дізнався про те, що зустрічати Новий рік з Богом може бути так цікаво».

Тарас, Дрогобич
«Чудова організація, продумана програма. Цікавою була Конференція.  Навіть якщо ти ніколи не задумувався над темою мігрантства, то такі конференції вводять тебе у тему, і це є можливістю відкрити для себе ще один бік життя наших людей».

Оксана, Львів
«Цього року дізналась про прощі, які організовує о. Василь. Була кілька разів на них. Хочу посвідчити, що моє життя за цей час дуже змінилось зсередини і навколо себе я теж побачила багато змін. Приїхала сюди, у Київ, щоб помолитися за хворого дванадцятирічного хлопчика з Італії і подякувати Богові за ті дари, які я пізнали від Його любові до мене».

Іванна Рижан