П В С Ч П С Н
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9
 
10
 
11
 
12
 
13
 
14
 
15
 
16
 
17
 
18
 
19
 
20
 
21
 
22
 
23
 
24
 
25
 
26
 
27
 
28
 
29
 
30
 
 
 
 

Що любить Папа – про хобі Франциска

Він ухиляється від комп’ютера. Коли його питають про інтернет, то він жартує, що почне ним користуватись вже на пенсії. Ще будучи кардиналом, користувався електричною друкарською машинкою. Усі листи, що надходили електронною поштою, йому роздруковували і передавали секретарі.

 

Більшість давніх сусідів, якщо пам’ятають малого Хорхе, то не з футбольного поля. Його запам’ятали з книжками, які він постійно з собою носив. І досі читання – улюблене заняття Папи. Слід зазначити, що він не обмежується читанням богословських чи філософських книг. Він любить художню літературу. «Божественну комедію» Данте і «Заручених» Аллесандро Мандзоні він перечитав чотири рази. Любить вірші Фрідріха Гельдерліна, видатного німецького поета-романтика.

 

Папа Франциск охоче читає повісті Достоєвського, а також аргентинських письменників: Леопольдо Маречала і Хорхе Луїса Борхеса, з котрим був знайомий особисто. Любов до класичної музики йому привила мати. Кожної суботи о 14:00 усі діти сім’ї Бергольйо збирались з нею біля радіоприймача. «Radio de Estado» (тепер «Radio Nacional»), державна радіостанція, в цей час передавало запис опер. Перед кожною гарною чи важливою арією мама просила дітей уважніше слухати. «Деколи ми трохи розпорошувались, але мама швидко приводила нас до порядку. На приклад, під час опери «Отелло» вона казала: «Уважніше, бо зараз він її вб’є» – згадує з усмішкою Папа. Ще з дитинства любить слухати по радіо серйозну музику. На запитання про улюблений твір відповідає як справжній меломан: «Концертна увертюра «Леонора» Людвіка ван Бетховена під керівництвом Вільгельма Фюртванглера, котрого також вважаю найкращим інтерпретатором деяких симфоній Бетховена, а також творів Ріхарда Вагнера».

 

Однією з улюблених картин Папи є «Біле Розп’яття» Марка Шагала. «В кіно я вже не ходжу, але коли був дитиною, батьки подбали про те, щоб я познайомився з італійським неореалізмом і не пропустив жодного фільму з Анною Маньяні і Альдо Фабріці»,– розповідає він. Серед інших фільмів велике враження на теперішнього Папу справив «Бенкет Бабетти» з 1987 року, а в молодості дуже любив музичні фільми за участю Тіти Мерельо, відомої аргентинської танцівниці танго. Папа любить танго і є його добрим знавцем. «Від першого етапу розвитку танго мені дуже подобався оркестр D’Arienzo і як співаки Карлос Гардела та Хуліо Суса, а від другого етапу – композитор Астор П’яццола і співачка Амеліта Бальтар», – розповідає він. Франциск є першим в історії Папою, котрий вміє танцювати танго, хоча робив це тільки в молодості. «А ще я дуже любив танцювати мілонгу», – додає він. Мілонга – це різновид танго з виразнішим і жвавішим ритмом. Кільканадцятирічний Хорхе Маріо Бергольйо ходив на танці зі своєю дівчиною. Та це хобі завершилось тоді, коли він відкрив у собі священиче покликання.

 

Крім читання і слухання музики наразі Папа не має якогось особливого хобі. В дитинстві збирав марки. Вміє куховарити, але це вміння не є результатом любові до кулінарії. «Після п’ятих пологів мама була деякий період частково паралізована. Потім виздоровіла, але до того я і моя сім’я мусіли собі якось давати раду. Це виглядало так, що ми приходили зі школи і мама диригувала: «Поклади в баняк то, а на пательню тамто». Таким чином ми всі навчились готувати їсти», – розповідає Папа.

 

Не є правдою те, що ще будучи кардиналом, Хорхе Бергольйо сам готував собі їсти. «Я не мав би на це часу. Лише тоді, коли я працював в єзуїтському університеті в Сан-Мігель, то готував для студентів в неділю, бо тоді в кухарки був вихідний день», – розповідає Франциск. На запитання чи добре готує, відповідає з усмішкою: «Наразі я ще нікого не отруїв».

 

Сам найбільше любить овочі, салати і курятину. До обіду часом випиває склянку вина.

 

Окрім іспанської мови дуже добре володіє італійською. Також добре говорить французькою і німецькою, трошки гірше англійською мовою. Добре знає п’ємонтський діалект, якого – як і літературної італійської мови – навчився від бабусі з дідусем (батьки розмовляли з ним виключно іспанською).

 

Від праці з комп’ютером ухиляється. Коли його питають про інтернет, то він жартує, що почне ним користуватись вже на пенсії. Ще будучи кардиналом, користувався електричною друкарською машинкою. Усі листи, що надходили електронною поштою, йому роздруковували і передавали секретарі.

 

Футбол

Вільний час батько Папи часто проводив у спортивному клубі Сан Лоренсо де-Альмагро, де грав у баскетбол. Це зацікавлення в нього «успадкував» син, котрий, ще будучи підлітком, займався цим спортом. Усією родиною грали в карти і ходили на футбольні матчі. Улюблений клуб Папи «Атлетіко Сан Лоренцо де-Альмагро»у 1908 році утворив салезіянин о. Лоренцо Маса. Він дозволяв хлопцям з району грати у футбол на території тієї ж ораторії, в якій через чверть століття пізніше познайомились батьки Папи Франциска. Салезіяни завжди виховували з допомогою футболу, і о. Маса, створюючи клуб, прагнув по-католицьки виховувати молодь з Альмагро. Однак Хорхе Маріо Бергольйо не тому був фаном цієї команди. Просто раніше його батьки жили в цьому районі, а стадіон був розташований неподалік їх нового помешкання. Фани називали свою команду «Los Santos» (святі), Los Cuervos (круки) або «El Ciclón» (циклон). Цей клуб – один із найсильніших в Аргентині, який 13 разів здобував національний кубок.

 

Папі Франциску найбільше запам’ятався чемпіонат 1946 року. «Тоді ще ми всі ходили на матчі, навіть моя мама. Я відвідав кожний матч в тому сезоні. Гол Понтоні, котрий став вирішальним в чемпіонаті, заслуговував на  Нобелівську Премію», – згадує Святіший Отець в книжці «Єзуїт». Вже потім рідше ходив на матчі: «То були інші часи. Тоді на суддю кричали щонайбільше «безвстидник» чи «зрадник». Це далеко від того, що можна почути на стадіонах зараз», – сміється він. Його улюбленим гравцем був вищезгаданий Рене Понтоні, нападник і велика зірка аргентинського футболу 40-их років. З молодшої генерації цінував Альберта Федеріко Акосте, відомого під іменем «Бето». «Коли я завершував кар’єру в 2003 році, подарував Архиєпископові Бергольйо свою футболку, а він мені сказав: «Чого ти перестаєш грати? Тепер ми нікому не зможемо забити гол», – пригадує Бето.

 

В інтернеті можна знайти фото посвідчення члена клубу номер 88 235, яке в 2008 році видали Хорхе Маріо Бергольйо. Однак це не означає, що він є активним фаном впродовж останніх років. просто у 2008 році клуб Сан Лоренцо святкував століття від заснування і з цієї нагоди тогочасний архиєпископ-митрополит Буенос-Айреса відправив урочисту Службу Божу.На пам’ятку від керівництва клубу тоді отримав посвідчення члена клубу, і є т.зв. «socio honorlfico», тобто почесним членом.

 

Після вибору фана номер 88 235 на Престол Св. Петра, клуб став нечувано популярним. «Кожної хвилини хтось телефонує і питає про Папу», – розповідає з посмішкою тренер Хуан Антоніо Піцці. 17 березня 2013 року його команда грала матч у спеціальних футболках з невеликим портретом Папи. Через два дні, під час інавгурації понтифікату, на площі Св. Петра у Ватикані фани Сан-Лоренцо розмахували клубним прапором із зображенням Папи.

 

Джерело: http://popefrancis.org.ua