Найстарішу з відомих досі церков Середній Азії відкрив в Туркменістані італійський вчений Габріеле Россі Осміда.  Святиня була збудована між І і ІІІ століттям на території тодішньої Маргіанської  Антіохії в оазі Мерв.

 
З текстів IV та VI віку відомо про те, що на цих теренах було поширене християнство вже в апостольські  часи стараннями св.Томи і його учнів.  Уряд Туркменістану нещодавно довірив італійській археологійній експедиції дослідження залишиків середньовічного замку  на території оази.  В часі досліджень археологи відкопали хрест та інші християнські символи: зображення хлібів, риб, виноградних грон і агнців. Це підтвердило, що до замку там була церква.

Перша церква і Туркменістані була типовою для Сходу перших віків християнства. На місці цієї церкви у Vстолітті свій  храм збудували несторіани, про що свідчить типовий для їх мистецтва хрест, знайдений археологами.  У ХІ столітті оазу окупували турецькі Сельджуки, які підтримували насторіан, користувались їх контактами з Європою.

Археолог Россі Осміда вважає, що це було найбільше на той час місто світу з 200 тисячами мешканців. Мусульмани, євреї, християни  та буддисти жили в толерантних відносинах між собою.  Вже у ХІІІ Мерв знищили монгольські відділи Чінгіс-Хана і воно вже ніколи не поверталось до попередньої краси. Несторіани переїхали до Іраку і Сирії.

Пізніше радянські археологи, проводячи розкопки на території оази, нанесли значну шкоду і хибно виключили можливість існування там ранньохристиянських слідів. 

За матеріалами: Radio Watykanskie