9 липня 2011 р. офіційно на карті Африки з'явиться нова держава - Республіка Південний Судан. Тим часом, в Судані йдеться про нову ескалацію конфлікту. "Мусимо багато молитись, щоб поділ відбувся мирно і позитивно",  заявив  напередодні січневого референдуму кардинал Вілфрід Фокс Нап’єр. Заклик до молитви  діє по сьогоднішній день.

  Нагадуємо розмову з кардиналом Вілфрідом Фокс Нап’єром, архиєпископом Дубану, проведену під час його короткої зупинки в Найробі (Кенія) 8 січня 2011 р. під час подорожі до Судану на запрошення архиєпископа Джуба Пауліно Лукуда Лоро. Кардинал Нап’єр увійшов до складу міжнародного екуменічного колективу, який контролював референдум в Південному Судані. З кардиналом Вілфрідом Фокс Нап’єром розмовляв Радослав Малиновський

Радослав Малиновський: Чи Південний Судан, який на противагу мусульманської Півночі називають "християнським" і в принципі побудував свою інтегральність на християнстві, залишиться християнським вже як самостійна держава?

Кардинал Нап’єр: Я вважаю, що так. Люди південного Судану знають, що їм дала християнська ідентичність, особливо християнські цінності. Очевидно, деякі відійдуть від Церкви, разом із зростанням стабілізації, але я глибоко вірю, що більшість суданців залишаться  вірними християнству.

Церква Судану пережила дошкульні переслідування. Чому християни в Судані чи також інших частинах Африки є переслідуваною групою?

-  Думаю, що це в якийсь спосіб є участь в містерії Христа,  мука і смерть Котрого була коронацією всього життя. Христос сказав що "убогих завжди будете мати" і Церква є візуальним знаком цього пророцтва. І найчастіше є так, що християни, і так це було у випадку Судану, були переслідувані саме через свою вірність Церкві. Судан - це не єдина країна, де переслідується когось за вірність науці Христа. Можна було б довго вказувати місця, де ненавидять християн, починаючи від країн Близького Сходу.

На Близькому Сході, і в Судані, християни терплять від рук мусульманів.

-  Я був би обережний обвинувачувати всіх мусульманів у переслідуванні християн. Мабуть, я звернув би увагу на групи фундаменталістів. З мого досвіду участі в міжрелігійних зустрічах я знаю, що є мусульманські лідери, яким є дійсно соромно  за те,  що роблять ісламські фундаменталісти в ім'я Аллаха. Є мусульмани, які твердять, що фундаменталісти не мають права зватися мусульманами.

Радіємо з факту виникнення нової держава в Африці, але чи це позначиться на тому, що іслам і християнство не можуть спокійно співіснувати?

- Маємо такі приклади як Сенегал, де спільнота мусульман спокійно співіснує з християнами. Але це вимагає чималих зусиль з обох сторін. Особливо докладання зусиль для комунікації між лідерами обох релігій.

У випадку Судану це, на жаль, не мало місця. Християнські мешканці півдня не можуть назвати мусульманів з півночі як своїх братів, віруючих в того ж Бога.

- Зазвичай, коли кількість мусульман в даній державі значно перевищує кількість християн, це значить, що християни будуть переслідувані. Християнство, зі свого боку, набагато толерантніше порівняно з ісламом. Мусульмани вірять, що християни є "невірними", і Бог дав їм місію їх навертати. Це спричиняє велику нетерпимість.
Але у випадку Судану, я звернув би увагу, що використання релігії в конфлікті між арабською північчю і негритянським (африканським) півднем не було задумане, особливо через рейд в Хартумі, який мав план арабізації та ісламізації мешканців півдня.

Чи ми можемо сказати, що люди південного Судану проводили"справедливу війну"?

-  Думаю, що в якийсь спосіб так. Мешканці південного Судану опинились в ситуації, коли пробують обмежити їх свободу, накинути несправедливе, дискримінуюче право, цілком в схожий спосіб як це роблять перед чорним населенням за часів апартеїду.

А чи, часом,  не є так, що приналежність до християнства мусить бути позначеним униканням застосування сили?

- Є такі крайні випадки, коли, на жаль, не можна бути пацифістом.

І Судан був таким випадком?

- З того, що мені відомо - так.

Тобто Церква має право сказати християнам: "повстаньте"?

- Церка має право і обов'язок сказати мешканцям Судану: ви маєте невід'ємну гідність, надану кожній людині Богом. І кожен мусить до цієї гідності ставитися з повагою. Також політики. І якщо хтось не поважає ваших прав, зазіхають на природну людську гідність особи, ви маєте право противитись такому трактуванню.

Навіть вживаючи насилля?

- Я не назвав би ценасиллям, а швидше використанням сили. Якщо хтось наступить тобі на палець і на твоє зауваження, що тобі боляче, відмовиться зняти свою ногу з твоєї, тобі залишається застосувати силу, щоб тобі  пересталити завдавати болю. Інколи потрібно протиставитися злу, застосовуючи фізичну силу. Я не плутав би цього з насиллям. Ісус вигнав купців зі святині за допомогою бича - застосував фізичну силу, але не насилля. Насилля завжди пов'язане з фізичною силою, яка є поза контролем і використовується понад міру. Натомість фізична сила у цьому контексті полягає швидше у фізичному затриманні когось, хто робить зло, як наприклад, відмовляє тобі у твоїй людській гідності.

Як Ви передбачаєте розвиток ситуації в Судані після референдуму?

- Я вірю, і молюсь за те, щоб ситуація - як в південному, так і північному Судані відбулась в подібний спосіб до ПАР, коли зміни, попри велетенську загрозу загострення насилля в масштабі громадянської війни, відбулися в спокійний спосіб. Багато експертів були тоді дуже скептично настроєні щодо шансів на мир, але перші вільні вибори в ПАР пройшли без насилля. Я вірю, що і у випадку Судану буде так само. Я думаю, що більшим викликом, ніж сам референдум, буде введення в життя його постанов і тут ми всі мусимо спостерігати за розвитком подій, в який спосіб ця сепарація відбуватиметься. Якщо вона відбудеться в спосіб повний заздрості і небажання, то це матиме негативні наслідки для обох сторін. Ми мусимо багато молитись, щоб сепарація відбулася позитивно і спокійно.

Тобто Африка буде кращим місцем, якщо матиме на своїй карті Південний Судан?

- Кожен континент стає кращим, якщо усунути причину конфлікту і війни. Адже історія Судану ще з 50–их років минулого століття позначена полосою воєн, що практично не закінчується. Кінець конфлікту в Судані є приводом для радості для кожного африканця.

Джерело: info.wiara.pl