Цими днями у світі відзначають міжнародний день захисту дітей і день дітей, які стали жертвами агресії.

Маємо нині в Україні прикру ситуацію, коли кількість вуличних дітей і дітей із кризових сімей не зменшується. 78% населення України перебуває на межі бідності. В країні велика кількість соціально неадаптованих батьків, та і звичайні пересічні сім’ї українців в постійній боротьбі за виживання не завжди встигають займатись належним вихованням дітей. Також внаслідок трудової міграції безліч дітей залишаються на опікунстві пристарілих людей чи чужих осіб. На основі нівелювання моральних цінностей і агресії, що пропагуються в мас-медіа, невмотивованості до системи формалізованої шкільної освіти, популяризації життєвих прикладів так званих «успішних» особистостей, що здобули свій успіх неправомірними шляхами, створюється викривлене бачення світу, формування характеру у дітей та молоді.

Оскільки масштаби і способи державного захисту, опіки над малолітніми дітьми не є ефективними, вирішення даної проблеми більшою мірою стає місією роботи неурядових громадських організацій. Карітас України є однією з таких організацій. Працюючи майже 20 років в Україні і маючи великий досвід роботи із дітьми, цей  міжнародний благодійний фонд комплексно підходить до вирішення соціальних проблем сім´ї, дітей і молоді. 

Зоряна Лукавецька, керівник відділу допомоги сім'ям, дітям та молоді  Карітасу України розповідає:
─ В Україні сьогодні налічується 18 організацій Карітасу, і фактично кожна з них в більшій чи меншій мірі працює з дітьми і молоддю, з них 12 організацій утримують дитячі та молодіжні соціальні центри на постійній основі і мають спеціально підготовлений кваліфікований персонал. Карітас у Тернополі утримує дитячий будинок сімейного типу для 20 дітей, а львівський Карітас має дитячий садочок з групою цілодобового утримання для дітей із сімей у кризових ситуаціях.

─ Пані Зоряно, яка категорія дітей і молоді є сьогодні найбільш потребуючою в Україні? Як організація, в якій Ви працюєте, сприяє вирішенню проблем цих дітей?

В роботі Карітасу велика увага приділяється проблемам дітей, молоді та сімей. За останні 7 років від поодиноких волонтерських ініціатив ми поступово перейшли до створення мережі 12 соціальних центрів для дітей і молоді.

Серед цих 12 центрів є 5 центрів для дітей вулиці, безпритульної молоді, дітей із кризових сімей, дітей та молоді з девіантною поведінкою та залежностями. З такою групою користувачів у нас працюють вуличні працівники, а також психологи та педагоги в центрах, проводяться спеціальні навчальні заходи, заходи з дозвілля, консультування, надається соціальний супровід. Усі ці активності підготовані у такий спосіб, щоб не лише відповідати на потреби цільової групи, але й бути цікавими та зрозумілими для самих отримувачів нашої допомоги.

Останні 3 роки Карітас розпочав працювати із новою цільовою групою – дітьми, які залишені без батьківської опіки внаслідок трудової міграції батьків. Тривала розлука з батьками несе негативний вплив на психологічний розвиток дітей, формування світогляду, життєвих цінностей, розуміння дітьми соціальних ролей у сім’ї, успішність у навчанні та розвиток індивідуальних творчих якостей. Також ми працюємо із членами сім´ї дітей трудових мігрантів.

Важко відповісти, котра з тих категорій є найбільш потребуючою. Коли Ви бачите дітей, що не мають, за що поїсти чи в що одягтись, дітей, які не знають, хто такі батьки, не знають аз грамотності і не вміють навіть чітко висловити власні думки ─ усі вони є кризовими. Я працюю в благодійній сфері близько 10 років, але прагматичності чи звичаєвості до питань малозабезпечених і кризових дітей набути не можу досі.

─ Чи ведеться загальний підрахунок, скільком дітям ви допомагаєте?

Щодо кількісного виміру, то за останній рік різними проектами Карітасу України охоплено близько 1500 дітей та молоді. І це здебільшого на заході України. Також отримувачами нашої допомоги є діти і молодь, з якими ми стикаємось працюючи, скажімо, з узалежненими, ВІЛ-інфікованими, неповносправними, мігрантами чи ув’язненими.

В Україні є багато НДО, що працюють у сфері захисту прав дітей та молоді. Проте допоки захистом прав дітей не буде опікуватися держава, ─ ситуація навряд чи стане кращою. Мусимо підходити до цієї справи комплексно як в розрізі надавачів допомоги, так і в розрізі підходу до опіки дітьми.

Діти є найбільш вразливою категорією населення, і тому вони повинні стояти у центрі здійснення соціальної політики. На них відображаються усі процеси, які відбуваються у сім’ї, суспільстві, державі. Разом з тим, діти та молодь є основним ресурсом та потенціалом для майбутнього сім’ї, громади, суспільства.

─  На що ставите акцент у роботі з дітьми ─ забезпечення базових життєвих потреб, як то харчування, житло, одяг, чи на моральне виховання?

Акцент у своїй роботі ми ставимо не на проблему чи явище, підхід до їх вирішення чи методологію роботи ─ насамперед нас цікавить людина, її світ, переживання, труднощі і майбутнє.

Для Карітасу – організації, яка ґрунтується на християнських цінностях, ─ важливий є кожен, хто потребує. Ми рівно ставимось із любов’ю та відкритістю і до дитини-сироти, і до підлітка, що захоплюється субкультурою, і до дитини, батьки якої на заробітках, і до молодої людини, яка живе у підвалі та веде асоціальний спосіб життя.

Карітас приймає у свої центри усіх користувачів такими, як вони є, і, надаючи підтримку та соціальний супровід, намагається показати нові перспективи та можливості для кращого існування, вирішення труднощів та життєвих проблем. Спочатку треба нагодувати дітей, дати їм притулок і одягнути, дати час на адаптацію, але також ми робимо потребуючих дітей частинкою своєї сім´ї ─ разом відпочиваючи, долучаючи до творчих гуртків і тренінгів, співпрацюючи із психологами, подорожуючи і запрошуючи їх на літні табори. 

─ Як ви бачите в майбутньому розвиток відділу допомоги сім'ям, дітям та молоді? Які проекти хотілось би реалізувати?

Насамперед нашою ціллю зараз є забезпечення життєздатності проектів допомоги дітям і молоді. Мова йде про фінансування, адже усі центри соціальної опіки є затратними і не можуть базуватись на короткотерміновій роботі. Фінансування нашої діяльності на 95% відбувається з-за кордону, і це доволі прикро ─ адже так виглядає, що проблеми українських дітей не цікавлять співгромадян і потенційних жертводавців.

Знаєте, це такий колапс ─ наші європейські донори обурюються, чому в Україні стільки багатіїв, що люблять хизуватись дорогими автомобілями, віллами, одягом і так далі, а поряд них є надзвичайно бідні потребуючі люди і їх забезпечують, скажімо, за рахунок урядових чи церковних коштів з Німеччини чи Франції.

Тому, здійснюючи соціальний захист потребуючих дітей, лобіюючи їх інтереси в нашій країні, важливо об’єднувати зусилля різного напрямку роботи громадських організацій, державних служб, релігійних спільнот і особливо ресурси потенційних спонсорів.

Надія Чорна
www.caritas-ua.org