Своєрідність української ікони сформована поєднанням православного елементу з католицьким, візантійського зі західноєвропейським, що зумовлено історичними обставинами. Про це в УКУ розповів мистецтвознавець Дмитро Горбачов. 3 травня він прочитав лекцію «Українська ікона як знак культурного єднання Сходу і Заходу».

Українська державність упродовж багатьох століть не знала поняття «залізна завіса від Заходу». «Київська Русь, князівський лад Литовської Русі і республіканський часів козацької держави були сприятливі для постійного діалогу зі західним світом, – розповідає консультант аукціонів «Крісті» та «Сотбіс» Дмитро Горбачов. – За Середньовіччя на мистецтво католиків спершу величезний вплив мала Візантія. Відтак православні живописці, зокрема, й українські, займали чільне місце у загальноєвропейському контексті».

За словами мистецтвознавця, у XIV-XV ст. з’явилися перші ознаки очевидної європеїзації українського мистецтва. Художники Західної Волині на польській Люблінщині (так звана Холмщина) відреагували на готику. «Проте європеїзації довгий час опиралися монастирські художники Східної Волині, які дотримувалися візантійського стилю. Вони віддавали перевагу чистій духовності, уникали зв’язків зі земними враженнями і пручалися католицьким впливам. Варто зазначити, що канонічне мистецтво підтримували меценати – православні князі Східної Волині Острозькі, Вишневецькі, Гольшанські та інші».

На лекції в УКУ відомий мистецтвознавець також розповів про впливи гуманістів, доби бароко та рококо на іконописне мистецтво на теренах України.

«У ХІХ ст. іконопис наче опиняється на периферії професійного мистецтва, стає різновидом народної культури. Найкращі художники того часу продукують переважно мистецтво світське. У ХХ ст. професіонали-новатори спрощують стиль, стають неопримітивістами, прибічниками алогізму і парадоксальності. Однак зараз в Україні існують осередки іконописання. Світ поволі відкриває українську ікону. Доволі часто твори українського сакрального мистецтва експонують на виставках за кордоном. І люди розуміють, що українська ікона відмінна від російської, вона є непересічною», – підсумував Дмитро Горбачов.

Довідка.
Дмитро Горбачов – професор, мистецтвознавець, спеціалізується на історії та теорії образотворчого мистецтва. До широкого кола його зацікавлень належить мистецтво доби бароко ХVII-XVIII ст., романтизму та реалізму XIX ст., сецесії та авангарду 1900-1930 р.р. Він є організатором  багатьох виставок в Україні і за кордоном, консультантом аукціонів «Крісті» й «Сотбіс».
Професор Горбачов – людина надзвичайно творча, тому будь-які громіздкі знання одразу перетворює на якісні книги та майстерно зроблене кіно. Серед фільмів  –  «Малевич селянський», «Школа спектралізму», «Вперед, вперед сингали!», цикл «Мистецтво світу – внесок України» та інші.

Прес-служба УКУ