Церква для Івана Павла ІІ – це Церква ІІ Ватиканського Собору, Церква Конституції „Lumen gentium” i „Gaudium et spes”. Це божественно-людська реальність, в якій присутній Христос, який об’являє любов Бога, і відкуплена Христом людина. Христос є присутній в Таїнствах, в Слові Божому, в молитві. Людина є найбільшим Божим твором, створеним на Його образ і подобу.

Тому Церква повинна стерегти цей божественний вимір через вірність Божим заповідям. Вони є неначе дороговкази, за якими треба прямувати, щоб ніколи не заблукати і не відійти від Бога. Церква Івана Павла ІІ – відкрита Церква, яка хоче служити людині. Прагне вказувати їй євангельську дорогу життя. Це завдання вона виконує різним чином, через єпископів, священиків, посвячених осіб чи через мирян. Вчить про гідність людини і сім’ї, боронить життя від зачаття до натуральної смерті.

Через своїх пастирів Церква стереже чистоту віри, боронить перед небезпеками, але часом також нагадує. Церква служить людині також в матеріальному вимірі. Провадить школи, дошкільні заклади, будинки для осіб старших, бідних і бездомних. Прагне служити тим, що має. Може не завжди це виходить, але таким є її покликання. Прагне бути святою Церквою.

Святіший Отець був переконаний, що в Церкві існують внутрішні сили, які спричиняють, що вона постійно відроджується. Тою основною силою є Ісус Христос, присутній в Тайнах і в своєму слові. Він є головою містичного Тіла. Папа мав довіру до того, що Христос є з ним і провадить його. Тому дивився з надією в майбутнє.

Іван Павло ІІ дуже радів, коли в Церкві появились знаки віднови. А були такі знаки. Молоді клірики і священики, які під час зустрічей з папою слухали його і розуміли, які ідентифікували себе з тим, що він говорив, були для нього знаком Церкви, яка відновлюється. Подібно було із зустрічами з молоддю світу. Звідси зродились повні переконання слова : «Ви є надією Церкви. Ви є надією світу» . Це не були порожні слова. У 2000 році Папа говорив до молоді в Римі, що вона є світанком, який обіцяє чудовий день. Є обіцянкою майбутнього суспільства, а також обіцянкою ясного дня для Церкви.

Іван Павло ІІ був людиною надії. Природно, переживав сумні речі, які торкались Церкви чи суспільства, але був людиною надії.

Будувати Церкву – значить заглиблюватись в  Євангеліє, в Святе Письмо і застосовувати науку Ісуса Христа в особистому і спільнотному житті. Теперішня програма Церкви, яка закликає до поглиблення знайомства зі Словом Божим є власне тим будуванням, новим будуванням з опорою на Ісуса Христа. Воно є будуванням Божого Царства в наших душах але одночасно будуванням в суспільстві і в світі. 

З розмови ЕКАІ з Кардиналом Дзівішом