Розмова з Крешеміром Мілетічем, одним з організаторів мирного протесту в Хорватії під гаслом: «Стоп християнофобії». Розмову провадив Дражен Бушіч – журналіст популярної щоденної хорватської газети «Večernji list», Президент Національного хорватського комітету Католицької Харизматичної Онови.

Що засвідчив протест, організований Вами?

Цей протест показав, що католики в Хорватії, які до тепер були тихою більшістю, більше не будуть миритися і терпіти щоразу частіші напади і нападки, висміювання і відкриту дискримінацію зі сторони певних організацій, товариств, офіційних установ і ЗМІ. Особливо це стосується тих випадків, в яких під загрозою опинилося право на свободу переконань і вираження цих переконань, на свободу совісті й віросповідання, право на свободу вираження своєї віри та іншого переконання. Цим ми також показали, що ми є повністю солідарні з катехиткою Єленою Мудровіч і її родиною – першою жертвою, у справі якої ведеться християнофобський процес. Цей процес – це вираз відкритої ненависті й нетолерантності щодо Католицької Церкви. Цей протест також показав, що католики протестують мирно і достойно, не ображаючи нікого у своїй боротьбі за позитивні цінності.

Цей судовий процес ми вважаємо ударом і нападом на свободу віросповідання не тільки католицької більшості, але й решти громадян, які сповідують інші релігії. Сьогодні робиться спроба засудити катехитку, за її релігійні переконання, а завтра це може статися з – пастором, рабином, імамом. Це є також і нападом на виховну систему Хорватії, оскільки відкриває можливість, що будь-який учень, чимось невдоволений, може звинуватити свого вчителя у проявах нетолерантності й подати на нього до суду – і що найгірше – суд з радістю прийме цей позов.

Судовий процес був організований, щоб оправдати прийняття дискримінаційного Закону про боротьбу з дискримінацією. Адже від моменту прийняття цього Закону, проти якого виступила Католицька Церква і громадяни, не було жодної скарги щодо дискримінації за расовою, національною, віросповідною чи гендерною приналежністю. Це перший випадок, коли розглядається справа, яка ґрунтується на цьому Законі.
Цей судовий процес є також нападом на право батьків виховувати своїх дітей згідно з власними переконаннями. Адже шкільна катехизація є предметом на вибір, і ніхто нікого не примушує відвідувати її.

Можна продовжувати і далі перераховувати усі питання щодо порушення конституційних прав католиків, які піднімає цей судовий процес, але хочу відверто сказати, що тут йдеться про звичайнісіньке переслідування за релігійні переконання і знущання з переконань громадян. Тому й однією з вимог нашого протесту є зміна Закону про дискримінацію, який і надалі може бути підґрунтям для переслідування за релігійні переконання.

Коли в країні, де більшість населення становлять католики, відбувається акція під галом: «Стоп християнофобії», погодьтесь, це звучить, якось нереально. Це означає, що меншість переслідує більшість, або, що реальні переконання номінальних католиків далекі від науки Католицької Церкви і Христового вчення.

І одне й інше можна визнати точним твердженням. Коли перший раз в новітній історії маємо випадок, що в країні, де католики становлять більшість, організовують протести проти християнофобії, то таке явище є знаковим. Це показує, що еліта вже нездатна захистити релігійні переконання більшості населення країни. У Хорватії за останніми даними проживає 88% католиків, але їхні переконання щоразу менше беруть до уваги офіційні інституції. Дивно, що праві партії, християнсько-демократичного спрямування, заради політичних вигод ігнорують християнську мораль, адже ліві партії відкрито декларують своїх антихристиянські цінності. Виглядає на те, що католицька більшість має всього-на-всього єдину представницю у хорватському Парламенті, яка проголосувала проти прийняття подібного Закону. Це підтверджує, що в нас, як зрештою і в усіх посткомуністичних суспільствах, політики не мають чітко вибудуваної системи цінностей.

З іншого боку, маємо ситуацію, що християнська більшість під шаленою атакою різних протихристиянських сил розгубилася і запала в пасивну розгубленість. У такій ситуації виникла потреба тіснішої співпраці католицьких товариств і організацій. На даному етапі ми розпочали процес «умережнення» – створення тісно пов’язаної мережі дотепер розрізнених католицьких організацій і товариств. Так, на сьогоднішній день створено союз католицьких організацій і товариств за сімейні цінності – «CRO BIOS», у який, повністю зберігаючи автономію, увійшли 15 католицьких товариств. Також створено Хорватський союз за життя «CRO VITA», який об’єднав 11 католицьких «pro life»-товариств з теренів Хорватії. Наскільки таке «умережнення» товариств є ефективним, показала акція Церкви проти приватизації вод на території Хорватії. Власне католицькими товариствами і організаціями було зібрано 2 млн. підписів, що примусило хорватський уряд відкликати законопроект.

І все ж таки, чи існує диспропорція між кількістю християн і кількістю учнів Христових?

Це є, безумовно, найбільший виклик Католицькій церкві у нашому часі. Зараз відчувається потреба у посиленні нової євангелізації, не лише через проповідь Євангелія нехристиянам, але також і через повторне донесення євангельського месиджу до самих християн, особливо через катехизу і Літургію. До того ж, крім євангелізації особи, існує і євангелізація культури. Вона полягає, по-найперше, у зміні способу думання і життєвої поведінки самих християн. Сьогодні багато тих, що свідомо і недвозначно не відмовились від свого християнства, але вони перебувають просто на узбіччі церковного життя, не живучи реальністю свого хрещення. Існування тих, хто не відрікається від віри, але й її не практикує, відома вже з перших століть існування християнства. Причиною виникнення цього явища є наша людська слабість і непослідовність, яку, на жаль, кожен з нас у собі носить. Але варто відзначити, що залишки католицького менталітету міцно, поки що, вкоріненні в свідомості хорватського народу. Якщо поглянемо на статистичні показники, Хорватія залишається серед країн, де є один з найнижчих рівнів розлучень, абортів, наркоманії і тому подібних лих. Але все частіше, особливо через ЗМІ, християнські цінності стараються показати як щось «застаріле», «відмираюче», «ретроградне». Тобто бачимо чіткі та послідовні спроби підірвати християнські цінності, які є основним захистом хорватської сім’ї та народу в цілому. Виглядає абсурдно, але в хорватських ЗМІ спостерігаємо створення картини про Хорватію, яка абсолютно непов’язана з реальністю. Так, ЗМІ широко розтиражували інформацію, що начебто Церква тратить авторитет у нашому суспільстві. Хоча реально усе навпаки – заклики нашого єпископату проти приєднання католиків до протестів лівих сил призвели до практичного зникнення цих протестів. Але ЗМІ за всяку ціну стараються зруйнувати авторитет Церкви у нашому суспільстві. Щодня ви можете бачити у хорватських ЗМІ принаймні одну негативну статтю чи публікацію про Церкву, рекламу цілої галереї людей, які дають приклад безмежного гедонізму, безвідповідальної поведінки, перелюбства, ліберальних життєвих принципів. Останнє дослідження проведене не хорватськими, а європейськими соціологами показало, що антикатолицька кампанія у хорватських ЗМІ практично безрезультатна – 98% хорватів повністю довіряють Церкві, 98,2% вважають родину, сім’ю одним з фундаментальних принципів власного життя. А більшість батьків і надалі обирають шкільну катехизацію для своїх дітей.

Останнім часом чути голоси, що Хорватія має відмежуватися від вступу в Європейський Союз, щоб зберегти свої християнські цінності. Наскільки, на Вашу думку, цей страх є оправданий?

Громадяни Хорватії мають різні страхи і фобії, пов’язані зі вступом до ЄС. Тут потрібно також зауважити, що останнім часом довіра хорватів до політичних еліт, які провадять переговори з ЄС драстично впала. Тому євроскептицизм у Хорватії тісно пов’язаний з недовірою і незнанням. Але цю недовіру підігріває і сам ЄС. Переговори про вступ Хорватії в ЄС часто ведуться у принизливому для Хорватії тоні, методом шантажу з боку європейських еліт, подвійних стандартів і спроб криміналізації Війни за Незалежність. Звісно, така поведінка ЄС не може сприяти довірі хорватів до цієї інституції. Але потрібно мати на увазі, що ЄС – це, перш за все, структура, яка функціонує для захисту економічних та політичних інтересів держав-членів цього утворення. Тому не потрібно мати ілюзій, що на цьому етапі ЄС дбатиме про наші інтереси.

З іншого боку одним з найрозповсюдженіших міфів, які функціонують у нашому суспільстві, є міф про те, що ЄС начебто вимагає від своїх майбутніх членів лібералізації законодавства стосовно «права» на аборт, введення гомосексуальних «шлюбів», дозвіл на евтаназію, ювенальну юстицію. Реалії членів ЄС засвідчують цілком протилежні факти. Так, в липні 2010 року Європейський суд у Стразбурзі відмовив ґей-парі у «праві» оформити «шлюб» в Австрії, зазначивши, що це є питанням внутрішнього законодавства країн-членів. У рішенні суду однозначно сказано, що кожна держава-член ЄС має право врегульовувати подібні питання щодо власного бачення і потреб. Наприклад, стосовно гомо-«шлюбів»: зі 47 держав-членів ЄС, гомо-«шлюби» законодавчо існують тільки у 6 державах, а 19 держав взагалі ніяк не реєструють гомосексуальні партнерства. Окрім цього, 7 жовтня 2010року Парламентарні збори Ради Європи прийняли резолюцію, яка є зобов’язуючою для держав-членів. У цій резолюції дослівно сказано наступне: «Жодна фізична чи юридична особа не може бути примушена, ані не може бути переслідувана, ані дискримінована у будь-який спосіб, коли відмовиться виконати, надати приміщення для виконання, допомагати виконанню, або сама бути піданна аборту чи виконання аборту, або евтаназії, або інших дій, які як наслідок матимуть смерть людського фетусу, або кембрію». Це цілковито противиться тій картині, яку для нас пробують створити ЗМІ. У тому, що подібна резолюція прийнята, є велика заслуга властиво католицьких товариств і організацій. Але наші ЗМІ про це не інформують, тому й маємо зростання євроскептицизму серед хорватів.

Чи складна ситуація з «pro life»-цінностями є лише проблемою європейських країн, чи, на Вашу думку, вона є чистиною глобальних процесів?

Практично у цілому світі спостерігаємо спроби міжнародного абортивного та гомосексуального лобі нав’язати своє бачення речей. Прихильники цих позицій вершать продуманий, спланований та чітко синхронізований тиск на окремі держави і міжнародні інституції. У цьому вони мають шалену підтримку фармацевтичних компаній та компаній, які виробляють засоби контрацепції. Особливо загроженим останнім часом є питання здорового виховання дітей і репродуктивних прав. Афера ЮНЕСКО, пов’язана з вказівками про сексуальне виховання дітей, лише лишній раз це потвердила. Під гаслом: «Ніколи не є зарано говорити дітям про секс» ЮНЕСКО пробує проштовхнути програму потенціювання у дітей мастурбації та ранніх сексуальних зносин. І це стосується дітей до 5 років. Варто зауважити, що ці вказівки для ЮНЕСКО розпрацювала організація SIECUS (Sexuality Information and Education Council of the US), організація, чий засновник свого часу пропагував педофілію, як норму сексуальної поведінки. Ця організація також є пов’язана з найбільшою у світі мережею абортивних клінік «Planned Parenhood», яка тільки на абортах заробляє 70 млн. доларів щорічно. Це є одним з виразів корумпованості міжнародних структур.

Чи є якісь активності на загальноєвропейському плані, щоб забезпечити права християн?

Найбільшою такою організацією у Європі є OSCE/ODHIR – Спостереження нетолеранції і дискримінації християн в Європі. 10 грудня 2010 у Відні на своєму щорічному звітному засіданні ця організація оприлюднила дані, які підтверджують, що з усіх проявів релігійної дискримінації 75% звернені проти християн. Пан Маріо Мавро, член Європарламенту і представник OSCE/ODHIR з питання свободи віросповідання, вказав на те, що дискримінація та фактичне позбавлення права на свободу віросповідання присутні не тільки в країнах, де християни становлять меншість, але й у «християнській» Європі.

Чи здатні християни Хорватії впливати на прояви християнофобії у своїй країні?

Більшість хорватів розчаровані політичною ситуацією у своїй країні. Тому значна кількість просто не йде на вибори, що й зміцнює позиції партій, які пропагують антихристиянські цінності. Прояви небезпечної для суспільства хвороби – християнофобії, стають усе частішими. Для того, щоб переламати цю ситуацію, на мою думку, необхідно процес нової євангелізації зробити активнішим і ефективнішим. Також потрібна політична сила, яка відкрито, але второпно і розумно відстоюватиме права католиків у нашій країні. Так сила починає зароджуватися. Якщо на це буде Божа воля, у Хорватії може з’явитися політична сила, яка буде на це здатна. Над цим працюємо.

За матеріалами blog.vecernji.hr

Довідка «Католицького Оглядача»:

Крешемір Мілетіч народився 1973 році у Загребі, столиці Хорватії. Активний мирянин-католик, батько чотирьох дітей. Закінчив Юридичний факультет Загребського Університету, де представив дипломну роботою на тему «Актуальність соціального вчення в Хорватії». Зараз навчається на пост-дипломних студіях Католицького богословського факультету Загребського Університету. Президент Хорватського союзу за сімейні цінності – «CRO BIOS».