Неділя 26-та -- Лк.12,16–21

«Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?»

Людина постійно чогось прагне, чогось досягає, постійно щось планує. У кожного свої межі бажаного, цілком інакше розуміння скарбу, але що б там не було, коли помремо, всі свої матеріальні здобутки мусимо лишити тут, бо ми як нагі прийшли на цю землю, так нагі й підемо з неї.

Тому маємо здобувати собі скарби, що ведуть до Неба, відтак у кожну хвилю нашого життя вміймо докладати своїх зусиль, щоб робити добро. Бо коли робимо добро іншим – допомагаємо потребуючим, годуємо голодних, вдягаємо нужденних – то ми не їм жертвуємо свої гроші, час та милосердя, а немовби вкладаємо в небесний банк, у якому, коли помремо, будемо мати добрі відсотки.

Отож подумаймо, куди нам вигідніше вкласти найцінніше, що у нас є, – наше життя, або в те земне, що і так залишимо, або в небесні справи, з яких будемо мати добрі відсотки в часі нашої зустрічі з Богом!   

+Венедикт