В Хорватії відзначають 300-ліття з дня народження єзуїта та видатного фізика о. Руджера Бошковіча. 24 лютого цього року в Дубровнику (Хорватія) відбувся науковий симпозіум, присвяченій цій даті. Новітні дослідження наукової спадщини цього хорватського єзуїта, як стверджує хорватський академік Іво Шлауш, незаперечно довели, що Бошковіч був першим фізиком, який поставив під сумнів абсолютність ньютонівського поняття абсолютного часу і простору. Бошковіч першим заговорив про відносність цих фізичних явищ. Цим Бошковіч став передвісником Теорії відносності Альберта Енштейна.

Академік Шлауш також відзначив, що о. Руджер Бошковіч є взірцем для сучасних вчених-католиків. Бошковіч, будучи видатним фізиком, не полишав свого служіння, як священик і як єзуїт. Ніколи не дозволив, щоб результати його досліджень були спрямовані проти Церкви, хоча такі спроби були неодноразові. Бошковіч також завжди був «гордий» своїм католицтвом і своєю приналежністю до хорватського народу.

Джерело: ІКА

Довідка «Католицького Оглядача»:

Руджер Йосіп Бошковіч (Ruđer Josip Bošković) народився 18 травня 1711 року в хорватському місті Дубровник. На 15-му році життя був прийнятий в римський Колегій Романорум у 1732 році. Після завершення студію прийняв священичі свячення і вступив до Товариства Ісуса у 1740 році. Свої відкриття в області тригонометрії описав у книзі «Elementa matheseos universae» (1754), перший розпочав розробку неевклідівської геометрії – книга «De aestu maris» (1547). У 1785 році видає книгу «Opera pertinentia ad opticam et astronomiam», яка викликала сенсацію у наукових кола, оскільки автор вперше доводив, що швидкість світла є константою та що простір і час є явищами відносними. У книзі «De litteraria expeditione per pontificiam ditione ad dimentiendos meridiani gradus et corrigendam mappam geographicam, iussu et auspiciis Benedicti XIV» (1755) першим ствердив, що форма землі не ідеальна куля, а – геоїд.

Перший висунув теорію складного атому і електронної хмари у книзі «Theoria philosophiae naturalis redacta ad unicam legem virium in natura existentium» (1758)), що пізніше Нільс Бор використав для розробки своєї моделі атому.

Помер цей видатний фізик і священик у Мілані 13 лютого 1787 року.