Яке значення має оновлений собор Святої Софії в Римі? Про це під час прес-конференції в самому ж соборі, що відбулася у неділю, 14 жовтня 2012 р., після завершення Служби Божої, розповів Блаженніший Святослав:

«Цей обновлений собор Святої Софії є обновленим закликом будувати український світ, всім разом творити єдиний український культурний і національний простір, як в діаспорі в різних країнах світу, так і в Україні».

Журналісти запитували, що для кожного християнина означає Рік віри, який Глава УГКЦ цього дня проголосив також і в очолюваній ним Церкві:

«Для кожного християнина Рік Віри має означати оживлення нашого християнського життя, щоб кожен спитав себе:»Чи я справді вірую?", а тоді: «Що означає для мене християнська віра, як для того, хто живе вірою сьогодні». І тому думаю, що той собор присвячений Божій Мудрості. Я дуже хочу, щоб та Божа Мудрість виявилася у християнській мудрості життя кожного, хто називає себе християнином".

Запитання журналістів стосувалися також значення собору Святої Софії в житті українських заробітчан в Італії, а також для всієї УГКЦ:

«Патріарх Йосиф, будуючи цей собор, хотів скликати всіх в розсіянні сущих. І цей собор кличе більше, ніж 43 роки. Очевидно, він буде кликати українців в діаспорі і сьогодні, зокрема, і в Італії. Ми дуже хочемо розбудувати тут український центр душпастирства для того, щоб українці-заробітчани, про яких ви згадали, почували себе любленими своєю Церквою. Ми хочемо, щоб тут був центр соціальної опіки, центр соціальної адаптації до тих нових умов. Можливо, навіть і юридичного захисту наших людей. Сьогодні є свято Покрова, і я дуже би хотів, щоб цей собор і цей центр душпастирства був таким покровом, покровительством для наших людей, які силою обставин є поза межами своєї рідної землі».

Під час сьогоднішньої проповіді прозвучало також, що відновленням цього храму розпочнеться відновлення і будівництво інших храмів, йдеться про храми закордоном, чи також і на Україні?, – запитала журналістка:

«Я розпочав своє слово сьогодні цитатою із Заповіту Патріарха Йосифа. Так ставалося завжди, що коли українці приїжджали на нові місця поселення перше, що вони будували — це був храм. Тому що Бог був центром їхнього життя. І тому Патріарх Йосиф, опинившись тут у Римі, хотів збудувати цей храм для того, щоб, з одного боку, ми памʼятали про зруйновані храми в Україні. Він говорив так: у київській Святій Софії молитва зупинилася, затихла. Нехай ця молитва продовжиться у Софії римській. І, звичайно, він був тим, хто хотів зберегти християнську ідентичність тим нашим людям, які опинилися в діаспорі. І тому закликав і там храми будувати. Ми хочемо не лише відновлювати спадщину Патріарха Йосифа, ми хочемо його ідею, його думку розвивати. Ми тепер бачимо, що ті можливості, ті ресурси, навіть будинок, який має наша Церква в Римі вони є невистачальні для того, щоб послужити італійцям в Італії. Ми маємо багато потреб сьогодні, багато є українських дітей, які у першому поколінні вже перестають говорити українською мовою. Українці не мають де збиратися, не мають свого центру, який би був не лише церковним, але теж і громадським центром. Отож, ми такий центр тут хочемо збудувати. Це є задум, який ми відчитали в тій Божій Премудрості, яку відкрив нам Патріарх Йосиф. Побачимо, коли і в який спосіб ми зможемо його сповнити. Я думаю, що з допомогою усіх людей, добрих людей доброї волі з цілого світу це майбутнє буде щораз то ближчим».

Наскільки цей храм є потужним поштовхом і позитивом для Греко-Католицької Церкви?

«Я думаю, що це є величезний позитив. Найперше через те, що ми сьогодні показуємо, що ми є здатними не лише зберегти спадщину, яку ми отримали, зокрема тут у Римі, але ми цю спадщину здатні розвивати, робити її живою, щоб цей собор ніколи не був музеєм, але був живим храмом. До речі, коли ці мозаїки реставрувалися, я мав змогу спостерігати за кожним етапом їх оновлення. Я мав нагоду вийти аж під купол і подивитися в очі цьому Пантократорові, який є там нагорі. На мене це справило надзвичайне враження: насправді і реставратори і всі, хто тут працювали розуміли, що цей храм є живий. Навіть реставруючи мозаїки, вони відносилися до них, як до живої істоти: роблячи інʼєкції, лікуючи рани... отож, ми дуже хочемо, щоби цей храм був живим, наповненим життям, духовним життям, відкритим для людей. Щоб тут наші люди і з України, і з поселень могли відчувати себе як вдома. Собор є відновлений згідно того плану будівництва, за яким його будував Патріарх Йосиф, але ми ще хочемо його вдосконалювати. Ще є багато порожніх місць, де немає мозаїки. Ми хочемо їх мозаїкою покрити. Зроблені цілком нові вхідні двері, які представляють історію християнської України. Тут є вітражі, де є герби усіх митрополитів Київських, а відтак Верховних Архиєпископів нашої Церкви, починаючи від Володимирового Хрещення і закінчуючи сьогоднішнім днем — останній в куті є мій герб. Я думаю, що кожний українець, який сюди прийде зможе побачити історію своєї Церкви, торкнутися свого коріння, а відтак відновитися у вірі».

Блаженніший Святослав теж подякував жертводавцям, та всім, хто причинився до відбудови собору:

«Я би хотів сказати, що без жертводавців, зокрема з України цей собор було б неможливо відновити. Але одна річ є мати жертводавців, а зовсім інша — подолати всі бюрократичні перепони, творити нові пропозиції, розвиваючи цю композицію і т.д. Тому це було дуже непросто, але собор був оновлений за рік — це є, насправді, маленьке чудо. Я думаю, що якби не собор людських душ, то цей собор ніколи б не повстав і ніколи б не був оновлений. Тому, очевидно, що сьогоднішня молитва прощі лунала як молитва вдячності Господу Богу за Його благодаті і за тих всіх людей, через яких Господь той собор привів до його первозданної краси».

А яке значення оце святкування в Римі має для Української держави? Таким було наступне запитання, на що Глава УГКЦ відповів:

«Якщо мова йде про суспільне державне будівництво, то дух Патріарха Йосифа є тут дуже красномовний. Неможливо збудувати справедливого суспільства без християнських фундаментів і засад, тому що тільки Божа Премудрість чинить кожного з нас камінчиком цієї величної мозаїки. Але тільки в вірі християнській ми можемо віднайти своє місце в мозаїці, а відтак зрозуміти своє власне покликання і свою роль в тому суспільстві, в якому ми живемо. Тому я думаю, що цей собор і його оновлення є оновленням заклику Патріарха Йосифа до українців будувати наше суспільство на християнських засадах, на засадах християнської справедливості, служінні ближньому, шуканні, перш за все, спільного блага для громадського нашого і суспільно-політичного життя».

На завершення Блаженніший Святослав також поділився своїми думками про те, що Всеукраїнська проща до Риму, що триває цими днями, сповнила своє завдання та очікування щодо неї:

«Очевидно, я думаю, що мета є досягнута. Найперше, ми хотіли, щоб люди побачили відновлений собор. А друге, про що я говорив вже кілька раз, я би дуже хотів, щоб сам Дух Патріарха Йосифа оновився у житті і нашої Церкви, і українського народу. Бо, на жаль, сьогодні українці в Україні і навіть закордоном не знають достатньо про спадщину Патріарха Йосифа. Ми бачимо скільки людей приїхало з цілого світу. Святійший Отець скерував до нас своє окреме слово. Тому, я думаю, кажучи людськими мірками, мета є виконана, але плоди цієї прощі ми побачимо лише з часом, тому що вони є Божими».

Розшифровано за матеріалами Радіо Ватикан