//

Шлях християнської солідарності або Серпнева проща до Унева

27 серпня в Успення Пресвятої Богородиці до обителі братів-студитів прибули прочани, котрі вирушили зі Львова 25 серпня і мандрували три дні до Унева через Звенигород та Станимир. Близько 1700 людей цього року вирішили, що піти на прощу для них - життєвий пріоритет.

 

Темою цьогорічної прощі стала християнська солідарність - ми роздумували і слухали науки отців про те, як маємо вчитися носити тягарі одні одних. Нагоди для практикування почутого не забарилися: кожен зміг чимось послужити, перераховувати можу до вечора:

- пропонування червонобокого яблука тому, хто поруч;

- втамування спраги в пообідню спеку - набирання води  з криниці добрих людей для інших добрих спраглих людей;

- вмивання ніг другові у прохолодній річці;

- дослівне перенесення тягарів тих, хто дуже втомився нести свій рюкзак;

- подавання руки, коли треба перестрибнути рів;

- піднімання тих, хто послизнувся і впав;

- спирання на плече чи руку іншого, коли вже болять ноги і тіло від тривалої мандрівки;

- ділення духовними проблемами чи сухістю з тими, хто може допомогти - отцями чи сестрами-монахинями;

- ділення власними внутрішніми тягарями з людьми, які готові вислухати і спільно помолитися чи порадити вирішення скрути на прикладі власного життя;

- полегшення дороги піснею та радісним настроєм;

- ділення капелюхом від сонця чи дощовиком;

- молитва, молитва і ще раз молитва за друзів.

 

Все це написано згрубша зі спостережень всього лише за одним прочанином. Серце радіє, коли згадаю, що на прощі прочан було близько 1700, а це означає дивовижне помноження цих щирих діл милосердя.

 

Коли доходиш на шляху прощі до наступної зупинки, дякуєш за все: за усмішку приймаючих, за полегкість тих, кого приймають, за прохолоду тіні і смак джерельної води. Просто з серця до Марії взиваєш: "Царице наша Всеблагая, Надіє наша, Богородице!" - піснею з Молебня. Також помножена сотнями голосів вона здіймається до неба, і ти переконаний, що Марія чує цю пісню і вельми радіє вірності Своїх дітей.

 

Науки отців вчать тебе, що ти далеко не все знаєш про своє життя, що твої проблеми мають вирішення і піддаються переосмисленню. Головне - йти вперед і будь-яке випробування мине. У спеку перед очима постає водоспадик свіжої води, і в чудесний спосіб отримуєш це підбадьорення: ти і ще з десяток таких як ти - перегрітих і розімлілих від полудневого сонця - студите свої ноги у прохолодному струмку. Так і в житті - Господь завжди дає якусь полегкість чи підбадьорення.

 

Підбадьорення устами священиків, які так впевнено стверджують, що ми своєю солідарною життєвою позицією навертаємо людей до Бога. Хоча сучасний світ відтягує людину від спільності, але тільки милосердною любов'ю, допомогою можемо давати правдиве християнське свідчення. Вчинок віри перемінює простір з грішного на Божий - на інший вимір, якого ми всі і хочемо сягнути, коли вирушаємо на прощу.

 

Ієромонах-студит Лука (Михайлович) назвав три необхідні речі, щоб пізнати Божу волю:

- долати пристрасті, провадити моральне життя;

- ходити перед Богом, ходити в Божій присутності, мати тихий устрій, у якому чути голос Бога;

- молитися.

 

Треба трактувати молитву як роботу, молитися щоденно. З Богом робота перетворюється у зростання, служіння, стяжання миру. А стяжаючи мир, ми долаємо кризи. Попри фізичний марафон на прощі ми повинні просити щиро Бога: відкрий мені Твою волю.

 

Отець Юстин Бойко - головний організатор прощі - окреслив основну проблему сучасної людини: її ілюзії є настільки високі, що немає можливостей, щоб їх осягнути. Людина живе у віртуальному світі - скритому вулику егоїзму, де кожен хоче мати все своє, але не може вийти поза його межі.

 

Ісус прийшов не у віртуальний світ. Маємо звернути увагу на ближнього, щоб він не залишався на марґінесі. Марія показує нам приклад - йде ділитися радістю з Єлисаветою, не тримає її в секреті. Марія вчить нас змінювати реальну землю, а не віртуальну (не ту віртуальність, яку би ми самі собі створили).

 

Після прибуття до Унева на всіх чекало велике свято - Архиєрейська Служба Божа на чолі з Блаженнішим Святославом. Трансляція через великий екран дозволяла спостерігати за всіма деталями Літургії у винятковій близькості. Цей вечір зібрав довкола Патріарха прочан і паломників з України, Білорусі, Польщі, Росії, Словаччини та Франції.

 

28 серпня на Успення Пресвятої Богородиці Утреня, похід на Чернечу гору та Акафіст до Пресвятої Богородиці плавно перейшли до ранкової Божественної Літургії та Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив Преосвященний Владика Василій Медвіт. Окрім нього у попередні дні прочани мали радість спільно молитися також з Владикою Венедиктом Алексійчуком - єпископом-помічником Львівським, Владикою Йосафатом Говерою - екзархом Луцьким та Владикою Йосифом Міляном - єпископом-помічником Київським.

 

Проща нібито закінчилася, але насправді у більше, аніж півтори тисячі людей життя отримало потужний імпульс діяльної віри, яка кличе до нових свідчень. Нести тягарі одні одних - це бути поруч у важку хвилину не лише на прощі до Унева, а в потребі ближнього на кожному кроці життя, котре в Христі провадить до вічності.

 

Уляна Журавчак

Фото: Василь Пишкович

Джерело: dyvensvit.org