//

Владика Венедикт: Святі Верховні апп. Петро і Павло мали особливе покликання в гроні апостолів

Проповідь владики Венедикта на празник свв.. Верховних апп. Петра і Павла

 

 

 

Слава Ісусу Христу! Коли ми поглянемо в церковний календар, то зауважимо, що кожний день є присвячений або якійсь події з життя Ісуса Христа або Богородиці, а ще ми майже щодня святкуємо свято якогось одного або й більше святих. Сьогодні Церква Свята дає нам до почитання двох найбільших апостолів, яких ми називаємо верховними апостолами, вказуємо на їх особливе значення, завдання, покликання в гроні апостолів. І це особливе значення і покликання розвинулося в контексті їхнього життя, а то й на послідок життя. Коли подивитися на їхнє життя, воно не завжди було таке легке, гладке і досконале. Коли дивимося на постать апостола Петра, хоч Господь його ставить першим серед апостолів, але чомусь диво, яке не можемо роз’яснити, лише прийняти з вірою в Божому промислі, що він не був перший покликаний. Першим апостолом, який був покликаний, був Андрій. І тоді вже Андрій приводить апостола Петра до Ісуса Христа. І в цьому своєму покликанні опісля ця роль і завдання в апостола Петра все більше окреслюється і прояснюється. Він є той, який на питання Ісуса Христа: «За кого Його мають люди?», каже: «Ти Христос, Син Бога живого». Він окреслює хто є Христос. Апостол Петро є тим найважливішим учасником  земних подій Христових. В час Преображення саме там він є одним серед учеників-апостолів Христових. Саме там він є свідком того, що Христос являє своє Божество. Він є тим привілейованим, якому Господь вказує Ким Він є. І опісля, коли Христос ішов вже на свою Хресну Дорогу і молився в Оливному Саду, знов Петро є тим, якого Господь кличе. Але і тут показалася, з одної сторони, велич покликання Петра, а з іншої сторони - його слабість як людини, бо пригадуємо собі як Спаситель дорікав апостолам, що вони задрімали і не могли перебувати з Ним в чуванні, в молитві. Опісля знаємо ту непросту ситуацію в житті апостола Петра, яка відкривається коли він зраджує Христа, коли він відрікається Його. Те, що передбачив наш Спаситель. Три рази відрікається. Опісля, коли Господь йому явився, ці сльози покаяння, які почалися одразу після відречення, ці сльози покаяння виражаються в трьохкратному ствердженні до Христа, що він любить Його. Петро є тим, на кому, Христос каже, що збудує Свою Церкву. І коли ми подивимося на життя апостола Петра, бачимо, що воно не таке було одинакове. В якихось моментах Петро показувався як сильна особистість, показував речі великі і суттєві. В інших ситуаціях проявлялася його людськість і слабість.


Апостол Павло, якого святкується також в цей самий день, який не знав особисто Ісуса Христа. Апостол Павло, який на початку звався Савло, був тим, який вихований в досить релігійній родині. Опісля навчався наук світських, був дуже освіченою людиною. Будучи освіченою і побожною людиною, він ніяк не міг собі до кінця усвідомити і зрозуміти християн. І Савло, цей майбутній Павло, був учасником, коли каменували, вбивали першого архидиякона Стефана. Був при його смерті. Опісля Савло, бажаючи якось навести порядок з християнами, він в дорозі до Дамаску йде до одного для того, щоби їх переслідувати. І тут по дорозі йому являється Господь. Господь являється йому і Савло, який був ревним, тим, який переслідував християн, в якусь коротку хвилю, в коротку мить через те, що Господь питає його: «Чому ти переслідуєш мене, Савле?», навертається і перемінює своє життя. Він стає найревнішим з апостолів. Той, який не знав особисто Христа, найбільше відбуває подорожей місійних, найбільше подорожує, щоби нести Євангелію, правду про Христа. Той, який особисто не зустрічався з Господом, найбільше про Нього свідчив.


І деколи ми дивимося на ці дві постаті апостолів Петра і Павла, яких Церква дала нам до почитання сьогодні, бо вказує, що в той самий день вони загинули в Римі. Церква показує нам, що життя християнське ніколи не буває одразу, як би ми окреслили на наш погляд, святе і праведне. Життя наше християнське пролягає через різноманітні обставини, через певні здобутки і невдачі, через певні якісь досягнення і падіння. І коли ми дивимося на образи святих, в даному випадку Петра і Павла, ми забуваємо, що вони святими стали лише через те своє змагання, через свої зусилля і старання. Їхнє життя було сповнене різних обставин від найбільш величних до найбільш ганебних: переслідування Савлом християн і відречення Петром Ісуса Христа.


Чому ж ми святкуємо пам'ять тих чи інших святих? Не лише для того, щоби віддати їм честь і шану, а щоби зрозуміти і усвідомити собі про те, що наше життя, в якому ми також перебуваємо певні осягнення і певні невдачі, певні здобутки і певні падіння - це також наша дорога до Господа. Кожного Господь провадить цією дорогою перемін, кожного Господь провадить цією дорогою спасінь і кожного Господь не тільки провадить, але в нашому житті, в наших обставинах, наших життєвих ситуаціях дає, щоб ми служили Богові. Як ми бачимо, життя Павла і Петра не було ідеальним, не було досконалим. Так і наше життя не є ідеальне, не є досконале. Але вони, не взираючи на своє життя, на всі ті помилки, невдачі, падіння і гріхи, все таки шукали Бога, Божої волі і шукали як Богові служити. В великій мірі кожний з нас має невідомо звідки взяти переконання, що це підсуває ворог людського буття, диявол, що наше життя не таке якесь, як би мало бути. Ми не віримо, що в нашому житті, в наших обставинах ми маємо добру нагоду служити Богові й людям, що наше життя, наші обставини, як життя інших святих,  в даному випадку Петра і Павла, є також доброю нагодою в цій дорозі до святості. Тому сьогодні, віддаючи їм шану і честь, усвідомлюймо собі і пам’ятаймо, що кожен з нас проваджений Богом, кожному з нас Бог дарував саме це наше конкретне життя, конкретні обставини, конкретних людей, щоби ми освячувались і спасались, щоби і ми служили Господеві, щоби і ми зростали в святості.


Хай Господь дасть нам, вшановуючи пам'ять наших славних первоапостолів Петра і Павла, вірити в те і пам’ятати, що так кожний з нас є покликаний служити Богові в тих обставинах, в тому житті і тим, яким він є. І Бог нам в цьому буде спомагати молитвами святих апостолів. Амінь.

 

розшифрування "Католицького Оглядача"
за матеріалами www.ugcc.lviv.ua