Дитинство є одним з найкращих періодів нашого життя. Ми часто згадуємо те що запам’яталося нам саме з дитинства і пригадуємо це з посмішкою, бо як діти ми все сприймали з простотою у серці. Власне дитяча простота – це те найголовніше що робить дітей гідними Царства Небесного, про це і Христос говорив, що таких є Царство Небесне. Та з огляду на позитив простоти дитячого серця, часто через відкритість дітей як до доброго та к і до злого, вони потребують доброго проводу в житті. Без цього проводу, дитяче серце як губка прийматиме все: як добро, так і зло.

Дуже важливо є щоб на всіх парафіях, монастирях чи навіть при школах велася активна праця з дітьми, метою якої був би  добрий провід та збереження від злого впливу.

Чернеча родина Воплоченого Слова у праці з дітьми часто користає з духовності святого Івана Боско. Цей італійський святий опікувався безпритульними хлопцями засновуючи для них великі притулки. Ми організовуючи «ораторії», що є  часом відведений на молитву, працю та ігри з дітьми та молоддю, ставимо собі за мету дати для них добрий духовний провід.

Власне в  неділю 29 січня в переддень пам’яті святого Івана Боско на парафії святих Кирила і Методія був проведений  такий ораторій для дітей та молоді. Участь у різних конкурсах та іграх взяло близько 80 учасників. Протягом цілого дня у монастирі діти мали можливість перевірити свої сили, здібності та знання беручи участь у різного роду інтелектуальних, спортивних та комедійних видах ігор та конкурсів. За отримані виграшні бали усі учасники мали можливість отримати призи. Найкращий “супер приз” цього року був – папугай, а переможцем вийшов парафіянин Андрій Долішній.

Ми надіємося, що весело проведений день з Богом, надовго залишуться у дитячих серцях і закладе і їхні душі радість життя з Богом.

Молодь Ораторію відвідала столицю

Кожного року по завершенні січневих заходів у парафії ми стараємося зробити якусь прощу-поїздку. З одного боку, це вияв вдячності дітям і молоді за їхню працю та старання у приготуванні вертепів, а з іншого – це ще одна можливість для згуртування молоді при Церкві, членами якої ми всі є і для якої молодь – це майбутнє. Дивлячись на багато реалій сьогодення, кожного разу все більше і більше усвідомлюємо, що лише добра християнська родина, вихована при Церкві, починаючи з дитинства (а це катихизації та різні заходи при церкві)

Цього разу наша поїздка співпала з часом, який багато журналістів назвали «льодовиковим періодом», бо температура повітря кожного разу знижувалася, так що ми навіть витримали 30-градусний мороз.

Ми вирушили до столиці 31 січня, у день св. Йоана Боско,  спільнотою 19 чоловік і цього разу у супроводі 3-х священиків: о. Йосафата, о. Софрона, о. Антонія.

Першого дня, після приїзду до Києва ми відразу направилися до храму св. Василія Великого біля площі Львівської при монастирі Отців Василіанського Чину. Там всі присутні мали можливість приступити до Святої Сповіді, а відтак взяти участь у св. Літургії і причащатися. Отець Йосафат у проповіді нагадав слово св. Дон Боско про те, що у вихованні, і зокрема у запобіжній системі виховання, головну роль відіграють саме Сповідь, Причастя і Служба Божа, а якщо це відкинути, то вже буде необхідна каральна система – батіг та стусани.

Опісля ми відвідали Апостольську Нунціатуру, на подвір’ї якої стоїть пам’ятник Блаженному Папі Івану Павлу ІІ, який в часі своєї поїздки до України у 2001 році перебував у цьому приміщенні. Там ми всі мали нагоду зробити собі спільну фотографію, але Нунція не було, тому не змогли з ним зустрітися. Відтак наша група перебігла на Хрещатик, бо морози не давали можливості йти помалу. І тут ми зупинилися на довше – а саме у «Пузатій хаті» – їсти, підкріплюватися і грітися.

Наша екскурсія продовжилася до Святої Софії, а відтак до Михайлівського Золотоверхого Собору. Потім ми відвідали Костел св. Олександра і через Європейську площу, вже коли стемніло, побували під Аркою Дружби Народів.

Відтак ми відправилися на нічліг до Монастиря Отців Капуцинів на вул. Перова, які ласкаво нас прийняли.
Наступного дня ми відвідали Патріарший Собор Воскресіння Христового на лівому березі Дніпра, і зокрема Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці. Там спільно молилися і о. Йосафат, наводячи приклад будівництва нашого храму святих Кирила і Методія та Патріаршого Собору, наголосив на важливості виховувати в собі з молодості чесноти жертовності та щедрості відносно спільних заходів та ініціатив Церкви. «Все що робиться у Церкві, це є для спільного добра всіх і тому всі покликані брати активну участь духовно і матеріально», – сказав о. Йосафат.

Відтак відвідали Аскольдову Могилу (тут наша молитва до Господа линула в наміренні за наших батьків, живих чи померлих, і за те, що завдяки їм ми маємо можливість подорожувати), а потім музей Історії Голодомору 1932-1933 років, Києво-Печерську Лавру.

Наша подорож завершилася знову спільним відпочинком у «Пузатій хаті», а відтак всі направилися до поїзда Київ-Івано-Франківськ. І цю найбільш холодну ніч ми перебули у поїзді дорогою додому.

Прес-центр парафії Кирила і Методія