Всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам Стрийської Єпархії УГКЦ

Христос Рождається! Славіте Його!

Во Вефлеємі нині новина
Пречиста Діва породила Сина
В яслах сповитий поміж бидляти
Спочив на сіні Бог необнятний
(Коляда)

Світло вифлиємської зорі вказує шлях до убогого вертепу, де в тиші ночі започаткована нова епоха людства: Слово Боже прийняло людське тіло, народився Божий Син… людині відкрилися ворота неба та доступ до життя, що походить від Бога. Щоб збагнути глибину різдвяного таїнства, потрібна мудрість, яка походить не від світу, але з глибини щирого віруючого серця. Мудрість віри здатну прийняти Боже об'явлення, щоб звіритись незбагненності Божого Провидіння.

Тому і через 2012 років смиренно схиляються людські голови та коліна, коли лунають слова об’явлення, сказані ангелом Господнім, до вифлиємських пастушків: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю для всього народу: сьогодні вам народився у місці Давидовім Спаситель – Христос Господь. Ось вам знак: ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк. 2: 10-12).

Знаком, яким стверджується вірогідність ангельського об'явлення про прихід Спасителя, проголошуються ясла. Ангел мов би каже: біжіть до вертепу, там знайдете людей. Але щоб ви пізнали що це ті, яких шукаєте, – побачите в яслах сповите дитя. Така незвичайна подія, і такий простий орієнтир, щоб взяти в ній участь... притому єв. Лука наголошує на ньому тричі (Лк. 2:7,12,16).

Вифлеємські ясла стають знаменням в біблійному розумінні. Знаменням, яке вказує на Боже об'явлення. По ньому пізнаємо, що тут справді діє Бог. Спочатку з'являється ангел та проголошує: «Звіщаю вам велику радість!». Звістка має послання: вона «для всього народу», не лише для пастушків. Та щоб не була трактована ними як ілюзія, сон, має бути потверджена, що йдеться про дійсність, якій можна вірити. Знаком вірогідності є дитя в яслах.

Здається, однак, що такий знак є дуже невідповідний, мало переконливий. Радше ангельські співи та об'явлення є тими переконливими знаками, що дитя в яслах є Месією. Та в дійсності - тут все є навпаки: така на перший погляд проста річ стає запорукою правдивості ангельських слів.

У Божому Втіленні, з погляду людської логіки, є надто багато парадоксів. Пастушки, почувши про народження Месії, царя Ізраїля, можливо, поступили б так, як мудреці зі Сходу: шукали б Його в якомусь палаці. Та ангел наперед їх повчає, що дійсність є іншою. Прихід Месії є під знаком пониження, хреста, і цей знак буде супроводити Його упродовж цілого життя, щоб вповні об'явитися при Його смерті. Боже Слово приймає людське тіло та спочиває в убогих яслах, щоб неочікуваним способом об'явити світові, в чому спочиває Божа велич, міць та слава. Господь приймає на себе все людське безсилля, його біду та пониження: стається спасенням людини тим, що цілковито видається людству.

У пророка Ісаї є текст, в котрому відкривається зміст знамення ясел: «Віл знає господаря свого, а осел - ясла свого пана. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє» (Іс. 1: 3). Значення цих слів є ясне: звірята пізнають свого господаря та слухають того, хто їх годує. Ізраїльський народ є гіршим від них: не знає свого Бога, не хоче визнавати того, хто чинить йому так багато добра. Ясла тут символізують Боже милосердя. Пастир дає до ясел корм своїй худобі. Бог мовби говорив: І я вам щодня приготовляю повні ясла всього того, що потребуєте для життя. Пізнайте мене по тих яслах, повних дарів, які отримуєте.

Вершиною Божих дарів однак є Христос. В ньому є дарована людині повнота Божої благодаті. Смиренністю та беззастережністю Божого сходження у Втіленні, людське насичується божественним, смертельне долається безсмертним. Христос є сповненням усіх Божих обітниць, тому Ісая міг би знову зволати: Пізнайте ясла свого Пана! Сьогодні Господь дає вам не «щось», сьогодні Бог дає вам себе самого!

Ясла стають престолом, на якому спочиває Втілене Слово - приношення для Божественної жертви любові на спасіння людини, довершеної на хресті та ствердженої Отцем у Воскресінні. Плодом цієї жертви є Боже синівство людини та запорука вічного життя для тих, хто з цієї жертви споживає.

У Різдві Вифлеємського Дитятка, Бог об'являє себе як той, хто безумовно дарується нам в особі свого Сина, притому - безперервно та кожному. Таїнство Різдва триває, Бог у Христі не перестає себе смиренно та цілковито дарувати людині, долаючи обмеження часу та простору. Даруватися у Слові Священного Писання, бажаючи «втілитися» у щоденність нашого життя та наповнити його Божественним світлом. Даруватися як Тіло у Пресвятій Євхаристії, духовній поживі вічного життя, щоб, започатковане у Різдві таїнство Його земного життя, стало для нас початком нашого народження для неба та привтілення до Бога.

Нажаль, ситуація постійно повторюється подібно, як було за днів Ісаї. Люди діляться. Одні визнають Христа за Божого післанця, Спасителя та джерело Правди і Життя. Інші його зрікаються та засуджують. «Ясла» є алегоричним виразом про Божу доброту та щедрість, з якої щодня користаємо та завдяки якій живемо. Однак мало людей об'являє в них Бога. Ясла для них не є знаменням. Вважають, як самозрозуміле, за власну заслугу те, що їм ведеться добре, намагаються за всяку ціну бути самодостатніми господарями свого життя. Знають ясла та не хочуть признати, що це ясла їхнього Бога. Ясла перестали бути для них знаком, в якому об'являється Його присутність.

Віруюча людина навпаки бачить в усьому доброму Божу руку. Пізнає, що в яслах, з яких бере поживу для свого життя, - присутній Христос. Та вміє Йому поклонитися, привітати у своєму житті, в якому Ісус постійно родиться, приймаючи за своє все, з чого складається життя людське, щоб людське наповнилося життям Божим.

Схилімося над яслами, що через Божу присутність у людському тілі стали для людства колискою нового вічного життя. Спішімо прославляти Господній прихід у цей, так ще мало свідомий потреби Бога, світ людей. Нехай найкращим вітанням для новонародженого Спасителя буде наше щире бажання прийняти Його обіймами віри та любові таким, яким Він є: Всемогутнім у смиренності, Незбагненним у простоті убогості, Безсмертним Богом у смертному людському тілі, щоб нам, смертним, дарувати повноту життя та божественну гідність.

Цей Різдвяний час невід’ємно пов'язаний з приходом Нового 2012 року, року в якому наша Церква особливо застановляється над покликанням мирян, року в який готуючись до святкування 1025 річниці хрещення Русі-України, ми маємо оживити свою віру поглибленим проживанням участі у Святих Таїнствах Церкви та запроваджувати практику молитовного читання Св. Письма в наших родинах. Та зрештою кожен з наших благородних та богоугодних задумів знаходить початок своєї реалізації біля ясел новонародженого Спасителя. Тут починається боголюдський діалог в якому людина насичується життям. Втіленням Божого дитятка, Господь кличе нас до взаємності у любові, об'являє що нас потребує та нам довіряє, щоб людство пізнало свого Бога, признало Його Паном кожної нової миті свого буття та, разом з усіма Небесними Силами та Святими, своїм життям співало величний гімн: «Слава во вишніх Богу а на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2: 14).

Улюблені в Христі всечесніші отці, преподобні монахи та монахині, дорогі браття і сестри! В дусі цього величного гімну з цілого серця вітаю Вас усіх із радісним празником Різдва Христового та вимолюю вам миру і всього найкращого у Новому 2012 році, словами святого апостола Петра: «Бог же всякої благодаті, Котрий покликав нас до вічної слави Своєї у Христі Ісусі, Сам... нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними. Йому слава й держава повік. Амінь» (1 Пет. 5: 10–11).

+ Тарас Сеньків, ОМ
Апостольський Адміністратор Стрийської Єпархії УГКЦ

Дано при Катедральному храмі Успення Пречистої Діви Марії
26.12.2011 р. Б.

Джерело: stryi.ugcc.org.ua