П'ятниця 30 тижня -- Мр. 9, 33–41

«…Сперечалися були дорогою, хто більший»

Так як учні сперечалися, хто з них більший, так і кожен з нас хоче відстояти серед інших право бути важливим, тим, кого цінують, думку якого враховують. Нам дуже боляче і прикро, коли нас не зауважують. Дуже часто ми хочемо бути кимось, бо знаємо, що у світі на людей, які займають посади, – у світі людському, навіть церковному –  інші люди зважають. Саме тому у житті ми хочемо, щоб нас зауважували і з нами рахувались.

Чому Господь ставить нам за приклад дітей? Бо дитина завжди є сама собою. Дитина не має в собі фальші і дуже легко вловлює фальш у дорослих. А дорослі інколи так звикли фальшувати одні перед одними, що вже сприймають це як нормальне. Тож коли Господь каже, щоб ми були як діти, Він закликає нас жити в правді про світ і про себе. Якщо маємо в собі якісь «плюси» – дякуймо за це, якщо маємо «мінуси» – теж живімо і просімо в Бога сили їх виправити на «плюси». Якщо чогось в житті досягнули – приймаймо це з миром, якщо ж нічого не маємо – також приймаймо це, як послане Богом.

+Венедикт