//

Різдво святого Івана Христителя

Коротка історія

Це найбільший з усіх празників св. Івана Христителя. Як празник його зачаття, так і цей празник уже був відомий у 4 столітті. Поучення на цей празник знаходимо у св. Івана Золотоустого, св. Амвросія і св. Августина. Цей останній у своїй проповіді цього дня каже: „Сьогодні празнуємо день різдва св. Івана. Це честь, якої, на нашу думку, не має ні один святий. У всьому християнському світі є назначений і почитаний тільки день Різдва Господа і св. Івана”. Св. Августин не згадує тут про празник Різдва Божої Матері, бо в тому часі цього празника ще не було. На Заході празник Різдва св. Івана Предтечі знаходиться в найдавнішому календарі африканської Церкви з 5 століття.

У тому часі, коли святкуємо Різдво Івана Христителя, наш народ у дохристиянських часах обходив свято Купала. Про свято Купала в Україні проф. С. Килимник каже: „Найвище, найвибуяліше свято, яким закінчується літній сонячний цикл річних календарних дохристиянських свят - це свято молоді - хлопців та дівчат - КУПАЛО або КУПАЙЛО, що з часом після прийняття християнства, з'єдналося із святом церковним - народженням Івана Христителя. Тому й носить це свято подвійну назву - „ІВАНА КУПАЛА”... Купальська обрядовість та пісні належать, як гаївки та коляди, до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь життєподателя - сонця”. (Український Рік у Народніх звичаях, Том IV, ст. 99).

 

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Пророче і предтече пришестя Христового, достойно звеличати тебе не в силі ми, що любов'ю тебе почитаємо, бо неплідність матері і отча безгласність розрішилися славним і чесним твоїм різдвом – і воплочення Сина Божого світові проповідується.

Кондак, глас 3: Перше неплідна днесь Христового предтечу родить і він є сповненням усякого пророцтва, бо кого пророки проповідували, на того він у Йордані руку поклав. Явився Божого Слова пророк, проповідник, разом і предтеча.

І нині: Богородичний, глас3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

 

Послання ап. Павла до Римлян 13, 11-14, 4

Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви і одягнімся у зброю світла. Як день, поводьмося чесно: не в ненажертстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях. Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. Один вірить, що можна все їсте, а слабкий хай їсть городину. Хто їсть, хай не гордує тим, що не їсть; а хто не їсть, хай не судить того, що їсть, бо Бог його прийняв. Ти хто, що судиш чужого слугу? Своєму господеві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.

 

 

Євангеліє від Луки 1, 1-25; 57-68; 76; 80

Коли вже багато хто почали складати повість про добре звісні в нас події, як то передали нам ті, що від початку були самовидцями і слугами Слова, зволилось і мені, послідкувавши спочатку за всіма докладно, за порядком писати тобі, могутній Теофіле: Щоб ти зрозумів твердість слів, яких навчився єси. Був за днів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з денної черги Авієвої; а дружина його з дочок Ааронових, і ім'я їй Єлисавета. І були обоє праведні перед Богом, ходячи у всіх заповідях і оправданнях Господніх безпорочно. І не було в них дитини, бо Єлисавета була неплідна, й обоє були постарілись у днях своїх. І сталося, як він служив, в порядку черги своєї, перед Богом, по звичаю священства, довелося йому покадити, як увійшов в церкву Господню. А все множество людей було надворі, молитву діючи, в пору кадіння. І явився йому ангел Господній, стоячи праворуч вівтаря кадильного. І стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього. Сказав же до нього ангел: Не бійся, Захаріє, бо вислухана є молитва твоя; і дружина твоя Єлисавета породить сина тобі, і назвеш ім'я йому Іван. І буде тобі радість і веселість, і багато з народження його возра-дуються. Бо буде великий перед Господом, і вина і сікера не питиме; і Духа Святого сповниться ще з утроби матері своєї. І багато із синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. І він ітиме перед ним духом і силою Ілії, щоб привернути серця батьків до дітей і супротивних до мудрости праведних: приготовити Господеві людей совершенних. І сказав Захарія до ангела: По чому пізнаю це? Бо я старий, і дружина моя постарілась у днях своїх. І відповівши, ангел сказав йому: Я є Гавриїл, що предстою перед Богом, і я є посланий говорити до тебе і благовістити тобі це. І ось будеш мовчати і не зможеш промовити аж до дня, коли це станеться, бо ти не увірував словам моїм, що збудуться в свій час. І очікували люди Захарії і дивувалися, що він забарився в храмі. І коли вийшов, не міг говорити до них. І зрозуміли, що видіння бачив у храмі. А він покивував їм і остався німий. І сталося, як сповнилися дні служби його, пішов у дім свій. А після тих днів зачала Єлисавета, дружина його, і таїлась п'ять місяців, кажучи, що так мені сотворив Господь у дні, в які зглянувся відняти з мене неславу перед людьми. А Єлисаветі сповнився час родити їй; і родила сина. І почули довколишні жителі і родина її, що велику вчинив Господь милість Свою над нею; і радувалися з нею. І сталось на восьмий день, прийшли обрізати дитя. І називали його ім'ям отця його, Захарія. І, озвавшись, мати його сказала: Ні, але нехай назветься Іван. І сказали до неї, що нікого нема в роді твоїм, хто б звався іменем тим. І кивали батькові його, якби то хотів назвати його. І попросивши дощинку, написав: Іван буде ім'я йому. І дивувалися всі. І нараз відкрилися уста його і язик його; і говорив, благословляючи Бога. І напав страх на всіх, що жили довкола них; і по всій країні юдейській розповідались усі слова ті. І всі, хто чув, положили те в серці своїм, кажучи: Що ж воно за дитя буде? І рука Господня була з ним. І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: Благословен Господь Бог Ізраїлів, що посітив і сотворив ізбавління людям Своїм. І ти, дитя, пророк Вишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господнім, щоб приготовити дороги Його. А хлопець ріс і кріпився духом та був у пустинях до дня явління свого Ізраїлеві.

 

Проповідь

Всечесніші отці, достойна громадо, молімося разом, заноси­ти наші просьби-молитви до Господа, подібно, як ми сьогодні чули, це чинив священик Захарія із своїм вірним народом. Він, під час молитви, мав видіння Архангела Гавриїла (це ім'я озна­чає чоловік Божий), котрий стояв праворуч кадильного вівта­ря, що говорив йому про народження сина, але цей не вірив. Ми з вами в часі молінь не бачимо нашими очима Ангелів, не бачи­мо Ісуса Христа, але віримо в його присутність під скромними видами хліба і вина, а також, віримо, що під час нашого служін­ня святої Служби Божої, тут присутні тисячі тисяч Небесних Сил, — присутнє небо на землі. Чи ми віримо, що наші молитви слухає Господь і як уважно ми молимося?

Із написаного євангельського тексту святого Луки довідує­мося, що Захарія уже не очікував якогось потомства: "Бо я старий і жінка моя на схилі свого віку", — відповідав, тому не вірив ангелові і просив якогось знаку. Знаку просив Мойсей, коли Господь посилав його до синів Ізраїля, щоб вивести їх з єгипет­ської землі. І Бог дав йому знак, він кидав палицю на землю, а вона ставалася змією; запхав руку за пазуху і була покрита про­казою; виливав воду на сушу і вода ставала кров'ю (Вих. 4: 3, 6, 9). Подібного знаку просив Гедеон, коли Господь посилав його рятувати Ізраїля від руки мідіян, а просьба Гедеона полягала на тому, щоб всюди було сухо, а на розстеленому ним руні випала роса і навпаки, щоб всюди випала роса, а руно було сухим. Бог задовольнив його прохання (Судді 5: 36-40).

Святий Іван Золотоустий чудово пише про різдво Івана Христителя, вкладаючи такі слова в уста Захари в розмові з анге­лом: "Я зовсім не думаю про сина; для чого ти обіцяєш мені сина? Яка вигода для народу, що в мене буде син? Яка користь, що Єлизавета буде кормити дитину грудьми? Яка вигода, що я залишу нащадка?... Ми старі; пройшов час зачаття; ... юність не цвіла, — як старість проростить?" Ангел відповідає: "Не бійся, Захаріє", не сумуй в помислах, я ангел світла, а не тьми, я посланий повідомити тебе, а не робити над тобою насильства... Це дар Божий, а не винахід людський, чи ти не чув слів Господа: Я — Творець людини і "Створив дух у чоловікові" (Зах. 12: 1)... Авраам в слухняності не помилився, а ти священик і не віриш?

— Про Авраама пам'ятаєте, що Господь обіцяв йому потомство, як піску на морі. Коли в нього народився син на старості років, велів Господь принести його в жертву. Авраам послухав Бога, в останній хвилі жертви не сталося, але він довіряв, що правда по стороні Божій, не піддався сумніву.

Святий Іван Золотоустий продовжує звертатися до Захарії: по своїй старості ти заперечуєш, старець, тілесне омертвіння ставиш вище від Бога. Якщо б ти не знав прикладу Авраама, то цілковито сумнівався б; відкликаєшся на неміч природи, а не віриш теперішній божественній обітниці, лише сумніваєшся і сперечаєшся?.. Ти молишся тільки за юдейський народ, а я пророкую тобі про того, хто всі племена приготує до спасіння — це Боже діло.

По-людськи здається, що Захарія має рацію, коли боронить­ся і ніби пояснює ангелові, що не думає про народження дитини. Він покладається на себе, на свої можливості, Господь дає йому дар, котрий потрібно прийняти і дякувати за нього, а він зосе­редився на собі.

— Каже, що ми не можемо ходити без палиці, ... ми дивимо­ся в гріб... я шукаю спасіння народу і щастя для племені.., а не дитячого плачу, пелюшок і годування дитини. Як я стану бать­ком природного сина? Старість відштовхує від себе віру; це діло надприродне; я йду з палицею, як з конем і ти накликуєш мене до подружнього діла, коли все моє тіло стало гробом?... ми обоє дивимося в землю. Одним словом, Захарія не вірив Архангелові Гавриїлові, бажав знаку, а знаком стала його німота.

Пречиста Діва Марія, до котрої прийшов пізніше цей же Архангел, повірила йому і породила Божого Сина. Священик Захарія, котрому говорив цей же ангел, що його дитя вже в утробі матері сповниться Духом святим, не міг цьому повірити. Потрібно було, щоб занімів, можливо, такий знак зрушив його недовіру з місця і з невіруючого став віруючим.

Говорить святий Іван Золотоустий, що без віри, нічого, що має статися, не довершується. Бажав знаку і вийшов Захарія з храму із мовчанкою на устах, як нагорода за невіру. Ввійшов у храм для звільнення других від провин, а вийшов сам осудже­ний... Язик занімів, але утроба завагітніла; балакучий язик став безплідним, а безплідна стала матір'ю; хвороба утроби Єлизаве­ти переселилася на язик Захарії...

— Була знята ганьба з Єлизавети, ганьбою — за своє не­вірство, покрився священик Захарія.

Коли появився на світ Предтеча, заговорив Захарія і зраділа Єлизавета. Захарія був мертвим і воскрес. Він не був мертвим по природі, але переніс подібність смерті, тому що мовчав, як гріб і, як пелюшками був зв'язаний язик його, так чудово нам пояснює про сьогоднішнє свято святий Іван Золотоустий (т. 10, Народження... Предтечі).

Дорогий брате і сестро! Що ми скажемо про нашу віру? Як я довіряю Господеві, коли піддаюся різним випробовуванням? Чи й моє життя не є німим і безплідним перед Богом? А можли­во й гірше: пооране незчисленними гріхами? Може я німий і не говорю молитви до Бога, хоч маю балакучі уста? Не сповідаюсь із своїх гріхів або роблю це дуже рідко? Що доброго зродила нива мого життя? Захарія раз не повірив і занімів, а коли повер­нулася йому мова, то славив Бога, мовлячи: "Благословен Гос­подь...". Яку роль відіграють мої уста в історії мого життя? Чи часто я благословляю та прославляю Бога за все, що приходить до мене добре чи зле? Чи дякую і вмію прийняти різні невдачі та поразки у моєму житті? А може мої уста випускають піну на­рікань, прокльонів, пустих та непотрібних розмов, обмов, любуються в очерненні, неправді та різних пониженнях ближніх? Просімо у Бога ласки бути вдячними Йому і старатися не ображати Його нашими устами, що Він дав їх нам для гідного спілкування з Ним, нашим Творцем і ближніми. Святе Писання мало записало слів, що їх виповідала Мати Ісуса Христа, але пригадує, що вона "пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці" (Лк. 2: 19). Говорила Божа Мати мало, але жила глибоко Божими словами, ми, навпаки, наших уст не замикаємо і тому наше серце, та наша душа холодні, щоб зберігати Господні сло­ва. Хай святий Іван Христитель навчить нас праведно жити і допровадить до щасливого кінця наше життя! Святе писання говорить про Захарію і Єлизавету, що "Вони були обоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно" (Лк. 1: 6). Просімо ласки у Бога, щоб і ми бездоганно виконали Божий закон та зростали у любові Божій, це підстава нашого спасіння. Амінь.

Владика Ігор ВОЗЬНЯК
"Сівач", липень 2005 Ч. 7 (69) рік 7

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Різдва св. Івана Христителя.

 

Джерело: www.ugcc.org.ua