За три дні на Папу чекають кубинці. Про становище Церкви на Кубі після півстолітнього утиску комуністичного режиму розповів ректор єпархіальної семінарії в Гавані, о. Аріель Суарес.

«Парохія за останні 50 років дійсно стала серцем життя кубинської Церкви. Адже наша Церква не має шкіл, університетів, доступу до ЗМІ. Однак, незважаючи на труднощі, входить у нові середовища. У багатьох місцях, де немає структур Церкви, вже понад 20 років тому заснували «місійні доми». Хтось з вірних мирян відкриває двері свого дому для молитви, катехизації, читання Біблії та роздумів. Парох час від часу уділяє таїнства, але відповідальні за «місійні доми», переважно, світські особи чи монахині. Робота душпастиря дуже важка. Ми є країною, де найменше священиків на кількість населення, серед усіх країн Латинській Америці. Священик може бути один на три або навіть сім парафій, а особливо в сільській місцевості йому треба долати багато кілометрів. Серед кубинців поширене незнання віри. Щоб євангелізувати, ми повинні вийти з церкви і шукати людей», – сказав о. Суарес.

За матеріалами: Radio Watykańskie