Достойні брати і сестри,

усі радіємо тим, що нас об’єднує молитва, з якою спільно стаємо перед єдиним Богом, нашим Творцем і Спасителем. І вартує завжди, щоб переноситися думками у велику горницю в Єрусалим, де Ісус Христос зі своїми учнями збиралися на тайній Вечері. Це відбувалося перед його страстями, був - дуже важний час, бо на цьому дійстві Господь установив Тайну священства, а з нею – пресвяту Євхаристію. В пресвятій Євхаристії перебуває сам Син Божий під скромними видами хліба й вина. Господь не бажав, щоб щось нагадувало про нього, залишився сам, бо дуже любить кожну людину, за яку віддав своє життя. Спаситель бажає бути нашою радістю, нашою силою в духовному житті, нашою обороною перед злом та нашою любов’ю: «Не полишу вас сиротами; я прийду до вас» (Ів 14,18). Він з нами – завжди!

І віруючий люд приймає Христа з великим довір’ям до своїх душ, як необхідний духовний корм. Кожного разу, коли священик повторює слова освячення хліба й вина на Службі Божій, Христос сходить на ці дари, щоб вчинити їх собою, перемінити суть хліба й вина у суть свого Тіла й Крові. У цьому важливому учинку не може стати на перешкоді, навіть, негідність, гріховність священика. Бог – вірний собі, а ті, хто причащається тіла Спасителя, самі несуть відповідальність за споживання небесного Корму. «Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є» (1Кр 11,29). Господь не чинить перешкоди людині, коли вона негідно причащається, подібно, відносився Ісус до апостола Юди Іскаріотського, але в такому випадку сатана заволодіває душею. Надзвичайно важливо, щоб священики з чистим сумлінням приступали до Божої трапези, коли приносять в жертву святі Дари. «… Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати…» (Ів 13,10). Необхідне обмивання душі, чинить не хто інший, як сам Господь тоді, коли особа щиро кається за вчинені прогрішення у тайні Сповіді. Усе до йоти продумане Богом, людині залишається тільки користати із пропонованих Церквою духовних дарів, щоб прямувати дорогою освячення й спасіння. Господь Бог не бажав жертв, які приносив йому ізраїльський народ, тому що вони мали при цьому нечисті серця: «Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!» (Іс 1,16). Дуже строгі слова знаходимо у Старому Завіті, які звернені до священиків: «Та й священики, що приступають до Господа, нехай освятяться, а то Господь поб'є їх» (Вих 19,22). У священицькій послузі не тільки важливе виконання священиком обов’язків, що відбуваються при престолі; завдання священика дуже високе й полягає в тому, щоб постійно дбати про освячення, насамперед, своєї душі. Старозавітній цар Єзекія призивав служителів святині й звертався до них: «… Тепер освятіться самі й освятіть дім Господа, Бога батьків ваших, і викиньте нечисть із святині» (2Хр 29,5). Необхідно повсякчасно заглядати у святиню своєї душі, щоб нічого нечистого у ній не перебувало. Слід пильнувати свого сумління, бути насторожі й віддаляти від серця усяке зло та беззаконня, яке нечисті духи, світ та людські пристрасті стараються закинути до храму нашої душі. Пророк Даниїл пригадує священикам їхнє властиве завдання: «Благословіть Господа, священики Господні!..» (Дан 3,84). Священик – слуга Бога, у якого сам Господь та виконання його волі повинно займати перше місце! У давнину слово пророка строго звучало до Божого люду, який своїм беззаконним життям зневажав Господній закон, а до цього були причетні священики, бо вони не навчали людей. Ширилися: клятьби, брехні, душогубства, крадіж та перелюби! Господь на це загрозив такими словами: «Та що буде з народом, те й із священиком: я його покараю за його поведінку, я йому відплачу за його вчинки» (Ос,  4,9).

Священик – оборонець віри в єдиного Бога! Його задача проголошувати віровчення не тільки своїми устами, але свідчити свою приналежність до Всевишнього прикладом свого бездоганного життя. Чудово навчає святий апостол Яків: «… Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру» (Як 2,18). Людям, практикуючим віру, варто вникати у суть святих Писань, що настановляють вірних на дорогу спасіння. Святий апостол Павло позитивно згадував про свого учня  Тимотея, що той вже змалку знав Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса має силу «дати мудрість на спасіння» (пор. 2Тм 3,15). Хай Господь благословить усім жити духом Святого Писання, щоб гідно практикувати нашу віру й передавати її іншим на освячення та спасіння душ. Пресвята Богородице, дай нам ласку відповідально берегти дар святої віри в наших серцях.

Сердечно вітаю усіх наших дияконів та священиків з великою тайною: Священства! Хай таємниця цього служіння очищує та освячує душі служителів Господніх та серця наших ближніх!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

02 травня 2013 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів

Джерело: http://www.ugcc.lviv.ua