Бенедикту XVI часто докоряють за його недостатню увагу та чутливість до міжнародних подій і проблем, однак ці закиди далекі від реальності. Звернення Папи до дипломатичного корпусу є ще одним доказом цього. Звичайно, що понад усе Папа є наступником Апостола Петра, а характер присутності Апостольської Столиці у світі є перш за все релігійним. І саме тому, що Єпископ Риму та його Церква знаходяться на служінні Євангелії та всьому людству, вони уважно слідкують за світовими подіями.

І якщо на початку року Бенедикт XVI незвично висловлює свою вдячність за присутність послів «стількох дружніх країн» дипломатичному корпусу, який є одним з найбільших у світі, він наголошує, що цей факт сам по собі нагадує про важливий внесок Католицької Церкви та її зобов’язання «пліч-о-пліч із міжнародною спільнотою». Цей внесок і зобов’язання також з великою відповідальністю здійснили і багато інших країн, в тому числі під час зустрічей з Понтифіком численних керівників держав та урядів, як наприклад, у 2011 році в часі церемонії беатифікації Івана Павла ІІ та 60-ої річниці священичих свячень Бенедикта XVI.

Однак, дивлячись на панораму світу – яка є «справді темною», і в якій «чоловіки і жінки вже не визнають свого зв’язку із Творцем» – і на «загрозливий та тривожний розвиток» кризи, Папа поєднує надію з реалізмом. Він нагадує, що завжди необхідно пам’ятати про моральний вимір, як в економіці, так і в біоетиці: людське життя та релігійну свободу слід поважати і підтримувати, чітко відкидаючи всяку політику, яка має на меті маргіналізувати роль релігії та тероризму із релігійною мотивацією.

На завершення важливо додати, що Бенедикт XVI сказав про те, що він гордиться християнським баченням людини – яке надихнуло отців Німеччини та засновників об’єднаної Європи – і що він задоволений обнадійливими знаками у сфері релігійної свободи в різних країнах, серед яких назвав і Італію, нагадуючи, що Апостольська Столиця існує у світі для того, щоб нагадувати про реальність Христа, Котрий перемінив людську долю від загнивання до безсмертя.

Джованні Марія Віан, головний редактор «L’Osservatore Romano»