Зранку 22 вересня Папа Бенедикт XVI прибув до аеропорту Берліна, де його зустріли Президент Вульф з дружиною, канцлер Ангела Меркель, представники політичної влади та духовенства. Вітальна церемонія відбулась у Палаці Бельвю, де Президент і Папа виголосили свої промови. Також в приміщенні цього Палацу відбулась приватна розмова з Президентом і його сім’єю.

Опісля Святіший Отець відправився до будинку Єпископської Конференції Німеччини, де провів приватну зустріч з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

Пообідав Понтифік разом зі своїм супроводом у приміщенні Католицької академії.

О 16:15 місцевого часу Бенедикт XVI приїхав до Федеративного Парламенту, що розташований у будинку Райхстагу.

Промовляючи до німецьких депутатів, Римський Архиєрей представив християнське бачення суспільного життя сьогодення, заторкуючи глобальні питання, як також роль Європи та ситуацію в країні.

«Політика повинна бути дбанням про справедливість, створюючи, таким чином, передумови для миру», – наголосив Бенедикт XVI, вказуючи на те, що шукання успіху, властиве кожному політикові, має бути підпорядковане критеріям справедливості та бажанню здійснювати закон. Це, на думку Папи, особливо актуальне сьогодні, коли людина здобула небачені раніше можливості і навіть є здатною знищити світ.

Але як відрізнити добро від зла, справжнє право від уявного? В більшості випадків, – зазначає Святіший Отець, – голос більшості може бути достатнім, але не тоді, коли йдеться про фундаментальні питання, які заторкують гідність людини. «Але те, що в стосунку до фундаментальних антропологічних питань є відповідним та може стати зобов’язуючим правом, сьогодні не є аж таким очевидним само по собі», – додав Бенедикт XVI, саме на цьому прикладі пояснюючи роль християнства в політиці, яке «не нав’язувало державі та суспільству об’явлене право, правопорядок, який походить з об’явлення», але посилалось «на природу та розум, як до справжніх джерел права». Саме в цьому контексті зародилася західна юридична культура, яка й досі залишається визначальною для юридичної культури людства. І саме з цього, ще дохристиянського зв’язку між правом та філософією, відкрилася дорога до прийняття Декларації прав людини.

Однак, протягом останнього півстоліття ситуація змінилася. Ідея природного права сьогодні вважається радше католицькою доктриною, про яку не слід говорити поза католицьким середовищем. Причиною цього, на думку Святішого Отця, є позитивістське бачення природи й розуму, яке вважає, що між «бути» та «мусіти» існує прірва, тому з буття не може випливати обов’язок. Таке ставлення вважає природу набором об’єктивних даних, пов’язаних причинно-наслідковим зв’язком, який не має етичного характеру. Розум, натомість, ототожнюється виключно з науковою сферою.

У Європі в багатьох середовищах існує намагання покласти в основі формалізації права саме такий підхід, що, за словами Папи, призводить до втрати культурного обличчя та зародження радикальних і екстремістських течій. Позитивістський розум, який не здатний відчути щось поза тим, що є функціональним, «схожий до будівлі з залізобетону без вікон, в якому ми самі створюємо клімат та світло, не бажаючи отримати ці речі з просторого Божого світу», – зазначив Венедикт XVI, вказуючи на необхідність «наново навстіж відчинити вікна», що побачити обширність світу та навчитися це все належно вживати.

Але як може розум віднайти свою велич, та так, щоб не скотитись в ірраціональність? На прикладі екологічного руху, який пригадує про те, що земля має свою гідність, Папа вказав на існування «екології людини», на те, що й людина має певну природу, якою не може маніпулювати на свій розсуд. «Вона є духом та волею, але є також природою, а її воля є правильною лише тоді, коли вона прислухається до природи, її шанує і приймає себе саму такою, якою є, погоджується на те, що не створила себе саму. Саме так і лише так здійснюється справжня людська свобода», – наголосив Бенедикт XVI.

Святіший Отець підкреслив, що культурна спадщина Європи показує нам, що на основі переконання в існуванні Бога Творця розвинулись ідеї прав людини та рівності перед законом, пізнання недоторканості людської гідності й усвідомлення відповідальності за свої вчинки. «Культура Європи народилася через зустріч Єрусалиму, Афін та Риму – з зустрічі між вірою в Бога Ізраїля, філософським розумом греків та юридичним мисленням Риму», – зазначив Венедикт XVI, додаючи: «Через усвідомлення відповідальності людини перед Богом та визнання недоторканої гідності людини, кожної людини, ця зустріч утвердила критерії права, захистити які є нашим завданням у теперішньому періоді».

Після цього Папа зустрівся з представниками єврейської спільноти Берліну (вона є найстарішою спільнотою євреїв у Німеччині та Північно-Центральній Європі).

«Євреї і християни мають спільну відповідальність за розвиток суспільства, яке завжди має релігійний вимір» - з такими словами Святіший Отець звернувся до них. «Ця відповідальність є ще важливішою у суспільстві, яке стає все більше і більше секуляризоване, у суспільстві, в якому діалог між двома релігіями повинен посилювати спільну надію на Бога. Без такої надії суспільство втрачає свою людськість».

«Церква відчуває себе дуже близькою до єврейського народу. Декларація ІІ Ватиканського Собору “Nostra aetate” відзначила початок визначеного шляху в напрямку діалогу, братерства та дружби».

Папа сказав, що це є «вагомим в усій Католицькій Церкві, а Папа Іван Павло ІІ доклав особливих зусиль для поширення цього шляху». І це очевидно стосується «Католицької Церкви в Німеччині, яка добре усвідомлює свою відповідальність, особливо стосовно цього питання».

За словами Папи, «як християни, ми повинні все більше і більше усвідомлювати нашу внутрішню спорідненість з юдаїзмом: щодо християн, не може бути розриву в історії спасіння. Від юдеїв бо спасіння (Ів. 4,22)»

Завершуючи свою промову, Бенедикт XVI зазначив: «Очевидним є те, що діалог між Католицькою Церквою і юдаїзмом в Німеччині вже приніс обіцяючі плоди. Між ними зародились тривалі та довірливі стосунки».

На завершення першого дня візиту Папа відправив Службу Божу на Олімпійському стадіоні Берліну. На цю зустріч з Бенедиктом XVI прибуло близько 74 тисячі німців. Це богослужіння на найбільшому берлінському стадіоні було першим з трьох запланованих на відкритому повітрі під час цього візиту.

Останнього разу Папа був тут, коли очолював беатифікацію двох німецьких мучеників, що загинули від рук нацистів: Карла Лайзнера і Бернгарда Ліхтенбурга. Це було в червні 1996 року, 50 років після того, як нацистська Німеччина приймала Олімпійські Ігри, а Папою Римським тоді був тепер блаженний Іван Павло ІІ.

У проповіді Папа роздумував над притчею про виноград. «Ісус не каже: ви – виноградна лоза. Але Він каже: Я виноградна лоза, а ви – гілки. Ця приналежність одні до одних і до Нього не є якимись ідеальними символічними відносинами, але – скажу так – біологічним, життє-передавальним станом приналежності до Ісуса Христа». Бенедикт XVI далі у своїй проповіді розвинув думку про те, що в Христі ми всі разом: «Ті, хто вірить, не є самі. Ми не віримо самі, але віримо з усією Церквою».

За матеріалами Vatican Radio, Vatican Insider, papst-in-deutschland, Радіо Ватикан, Romereports