//

Папа відкрив Конгрес Римської єпархії

«Я не соромлюся Євангелія... Як охрищені, ви вже не під законом, а під благодаттю». Ці слова святого Павла стали поштовхом для Папи Франциска, щоб під час катехизи, виголошеної експромтом, поділитися з учасниками церковного Конгресу Римської дієцезії своїми думками про життя Божою благодаттю та про його зв’язок з ділом євангелізації. Своє слово Святіший Отець виголосив під час відкриття триденного конгресу, що відбулося 17 червня 2013 р. ввечері, в залі Павла VI у Ватикані.

 

Це вперше обраний у березні Єпископ Риму Франциск взяв участь у цьому своєрідному соборі своєї місцевої Церкви, який для обговорення душпастирських завдань щороку збирає єпископів, парохів, членів парафіяльних рад, катехитів та мирян, що беруть активну участь у церковному житті. Тема цьогорічного конгресу: «Ісусе, Ти нам потрібний! Відповідальність охрищених у звіщенні Ісуса Христа».

 

Після вітального слова кардинала Аґостіно Валліні, Вікарія Папи для Римської дієцезії, прозвучало читання зі Святого Письма, а тоді Святіший Отець виголосив свою катехизу, яка була діалогом єпископа з вірними, за прикладом святого Павла. «Ви вже не під законом, а під благодаттю», – ці слова Апостола Народів стали нагодою, щоб пояснити способи і засоби євангелізації, починаючи від ласки, яка є тією, яку Небесний Отець дає нам через Ісуса Христа, Який нас полюбив, простив та спас. Благодать – це горизонт радості, свободи Божих дітей. Коли приймаємо її, вона перемінює наше життя, наше серце, вчиняючи його здатним любити.

 

Папа пригадав слова пророка Єзекеїла, який пророкував, що Бог перемінить «кам’яне серце у тілесне». Це означає серце, «яке любить, страждає, радіє з іншими, наповнене ніжністю до тих, хто, носячи відбитки ран життя, почувається на периферії суспільства. Любов, – додав проповідник, – є найбільшою силою для переміни дійсності, оскільки руйнує мури егоїзму, заповнює канави, які віддаляють нас одні від одних. Це любов, яка випливає з переміненого серця, із колись кам’яного серця, яке перемінилося в тілесне, в людське серце. Саме це чинить благодать, ласка Ісуса Христа, яку всі ми отримали».

 

Божу благодать не можна ні продати, ні купити. Вона – безкорисливий дар, який слід приймати і безкорисливо передавати іншими. У цьому контексті Єпископ Риму перейшов до дійсності своєї дієцезії. «Серед різноманітних болів, багатьох проблем, що існують тут, у Римі, – зазначив він, – є люди, які живуть без надії. Кожен з нас може в тиші згадати людей, які живуть без надії, огорнені глибоким смутком, з якого намагаються вийти, вірячи, що знайдуть щастя в алкоголі, наркотиках, азартних іграх, могутності грошей, сексуальності без правил...». Але результатом цього є «ще більше розчарування», яке виливається «у злість на життя», у «насильницьку і в поведінку негідну людини».

 

За словами Святішого Отця, надію, як і благодать, не можна купити, вона – Божий дар, а тому завданням християн є «своїм свідченням, своєю свободою, своєю радістю передавати надію», джерелом якої є Божа ласка. «Ми, що втішаємося радістю усвідомлення того, що ми не сироти, що маємо Отця, хіба можемо бути байдужими до цього міста, яке очікує від нас, можливо і несвідомо, не знаючи цього, надії, яка допоможе йому дивитися в майбутнє з більшою довірою та спокоєм? Ні, ми не можемо бути байдужими», – наголосив проповідник, запитуючи, як саме ми можемо передавати надію?

 

Наприклад, усмішкою, але, насамперед, свідченням, без якого слово стає «вітряним». Перше звіщення Євангелія призначене для бідних, але Ісусова благовість стосується усіх. Йти до бідних не означає, що ми повинні лише шукати Христове обличчя в тих, хто страждає. «Саме тому, – пояснив Папа, – мені подобається вислів “виходити на периферії”, на екзистенціальні периферії. Всі периферії, починаючи від фізичної та дійсної бідності до інтелектуальної убогості, яка також є реальною. Всі периферії, перехрестя всіх стежок. Слід іти туди, і словом та свідченням сіяти там зерно Євангелія».

 

Роздумуючи над свідченням, Святіший Отець зазначив, що воно вимагає відваги та терпеливості, потрібних для того, щоб змогти «вийти із себе самих, зі своїх громад, щоб йти туди, де живуть, працюють і страждають люди», щоб звіщати їм милосердя Небесного Отця. Існує також певна перешкода, яка може заважати непростій справі євангелізації. Нею є розчарування, смуток, який «диявол вливає в нас тоді, коли ми не бачимо миттєвих результатів своїх апостольських трудів». Це є «духовною боротьбою», до якої слід бути готовими. «Це – мучеництво. І від декого Господь вимагає мучеництва життя. Але існує щоденне мучеництво, щогодинне: свідчення проти злого духа, який не бажає щоб ми були євангелізаторами», – сказав Папа Франциск, закликаючи вірних своєї дієцезії: «Не біймося! Йдімо вперед, щоб сказати нашим братам і сестрам, що ми – під благодаттю, що Ісус посилає нам ласку, і це нічого не коштує: лише прийняти її. Вперед!»


Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va