З Благословення та ініціативи Правлячого єпископа Коломийсько-Чернівецьої єпархії УГКЦ владики Миколи Сімкайла, до Чернівецького Собору Успення Пресвятої Богородиці прибудуть мощі блаженної Матері Терези Калькуттської.

Як повідомив настоятель Чернівецької співкатедри отець Валерій Сиротюк: « Мати Тереза буде тиждень гостювати серед Буковинців. ЇЇ візит це добра нагода, особливо з початком Пилипівки, роздумувати про милосердя, любов, благочинність. Ми часто просимо у святих заступництва і охорони від небезпек для душі і тіла. Однак ми майже ніколи не просимо у своїх молитвах «навчи мене любити, прощати.» Мислі святої Терези направду дивують, її принципи життя є подиву гідні». Ми щиро дякуємо нашому владиці Кир. Миколаєві за таке благословення на Пилипівський Піст. Сподіваємось всі Буковинці і гості нашого міста прийдуть отримати благословення Матері Терези».

Пригадуємо читачам молитовні заповіді Матері Терези, ці християнські засади для багатьох можуть стати опорою в житті.

Автор: Антоній Ромко. Чернівці

Молитва-заповіді Матері Терези

Я просила Бога позбавити мене гордості,
І Бог відповів мені: “Ні”.
Він сказав, що гордості не позбавляють,
від неї відмовляються.

Я просила Бога дарувати мені терпіння,
І Бог сказав: “Ні”.
Він сказав, що терпіння з’являється в результаті випробувань,
Його не дають, а заслуговують.

Я просила Бога подарувати мені щастя,
І Бог сказав: “Ні”.
Він сказав, що дає благословення,
А чи буду я щаслива, залежить від мене.

Я просила Бога зберегти мене від болю,
І Бог сказав: “Ні”.
Він сказав, що страждання відвертають людину
Від світських турбот і привертають до Нього.

Я просила Бога, щоб дух мій ріс,
І Бог сказав: “Ні”.
Він сказав, що дух мусить зрости сам.

Я просила Бога навчити мене любити усіх людей
Так, як Він любить мене.
“Нарешті, — сказав Господь,
— ти зрозуміла чого треба просити”.

Я просила сил, і Бог послав мені випробування,
Щоб загартувати мене.
Я просила мудрості, й Бог послав мені проблеми,
Над якими мені треба ламати голову.

Я просила мужності, й Бог послав мені небезпеку.
Я попросила любові, й Бог послав мені нещасних,
Які потребують моєї допомоги.

Я просила благ, і Бог дав мені можливості.
Я не одержала нічого з того, що хотіла.
Я одержала все, що мені було потрібне.
Бог почув мої молитви.

Біографічна довідка: Блаженна мати Тереза (26 серпня, 1910 – 5 вересня, 1997) - католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979 рік. Впродовж понад сорока років вона допомагала злиденним, хворим і сиротам в місті Калькутта в Індії. Зростаючи під керівництвом матері Терези, доброчинні місії розповсюдили свою діяльність на інші країни. На порозі 70-х років мати Тереза здобула міжнародну відомість і визнання як заступниця злиденних і безпомічних, а після смерті була беатифікована як блаженна Тереза з Калькути.

Агнес народилася в Скоп’є, столиці теперішньої Македонії. Вона була наймолодшою в албанській родині за походженнями із Шкодера. Батько дівчинки, борець за Албанське визволення, помер, коли їй було 8 років. Мати виховала Агнес у католицькому дусі, за свідченнями біографів, дівчинку змалку захоплювали розповіді про місіонерів. В 12 років вона вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнес покинула домівку, вступивши в лави місіонерської організації Сестри Лорето.

Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, щоб мати змогу навчати індійських дітей, Агенс поїхала до Індії в 1929 році, де поступила в послушниці монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім’я Тереза на честь Терези де Ліз’є, покровительки місіонерів. В 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці.

Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькуті, й, хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами й мусульманами, що сповнили його розпукою й жахом.

10 серпня 1946 року, подорожуючи підчас відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза відчула те, що вона охарактеризувала призванням у призванні: “Я повинна піти з монастиря й допомагати бідним, живучи їхнім життям. Це було веління. Не скоритися йому означало б зраду віри”. Вона розпочала працювати серед бідних у 1948 році, замінивши чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням. Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем’єр міністр висловив їй свою подяку.

Тереза писала в своєму щоденнику, що перший рік видався напрочуд важким. У неї не було прибутку, тож їй доводилося випрошувати харчі й матеріали. Її переслідували сумніви, самотність і спокуса повернутися в затишок монастирського життя.

7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться в Доброчинні місії. Їхнім завданням стало піклування, за її власними словами, “про голодних, голих, бездомних, скалічених, сліпих, прокажених, усіх тих, хто для суспільства небажаний, про кого воно не піклується, про людей, що стали тягарем для громади й від яких усі відсахуються.” Почалося все з невеличкого ордену з 13 членів у Калькуті, нині це вже 4000 черниць на чолі сирітських притулків, закладів догляду за хворими на СНІД й центрів доброчинства в усьому світі. Вони доглядають за біженцями, сліпими, безпомічними, перестарілими, алкоголіками, бідними й бездомними, допомагають жертвам потопів, епідемій та голоду.

В 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей при смерті у приміщенні, який їй надало місто Калькутта. За допомогою індійських властей вона перетворила покинутий індуїстський храм в Калігатський притулок для помираючих, де бідним надається безплатний догляд перед смертю. Вона перейменувала храм у Дім чистого серця. Люди, які попадали туди, отримували медичну допомогу й могли померти з гідністю і дотриманням ритуалів їхньої віри: мусульманам читали Коран, індусам приносили воду з Гангу, а католики отримували соборування. Мати Тереза говорила, що для людей, які жили, як тварини, найкраща смерть - померти, як ангели, оточеними любов’ю і турботою. Незабаром вона відкрила притулок для тих, хто страждає від хвороби Гансена, відомої під назвою проказа, і назвала цей притулок Шанті Наґар (місто миру). Доброчинні місії відкрили в Калькуті кілька клінік, забезпечуючи їх ліками, бинтами і їжею.

Доброчинні місії збирали дедалі більше безпритульних дітей, тож мати Тереза відчула необхідність створити спеціальний притулок для них. В 1955 році вона відкрила Нірмала Шісту Бгаван - Дитячий будинок непорочного серця.

Незабаром орден став приваблювати добровольців і доброчинні пожертвування, тож до початку 60-х відкрив притулки для бездомних дітей і прокажених по всій Індії. Мати Тереза розширила його діяльність на весь світ. Перший притулок за межами Індії відкрився у Венесуелі в 1965 році. Потім у Римі, Танзанії і Австрії у 1968 році. В 70-х діяльність ордену поширилася на багато країн Азії, Африки, Європи й Америки, включно з США.

Джерело: kolomyya.org