//

Миряни також покликані євангелізувати

«Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому створінню» (Мк.16;15)


      За Божим провидінням з 15 по 18 серпня цього року мені пощастило побувати у школі Євангелізації Св. Апостола Андрія, яка проводила курс «Історія Спасіння» у смт. Брюховичі біля Львова у Василіянському  Інституті філософсько-богословських студій. У курсі взяли участь 97 учасників з різних куточків України (Галичина, Закарпаття, Харківщина, Київ, Вінниця) а також з Італії та Португалії.


     В подяку за безмежне Боже милосердя до нас, під проводом Святого Духа, хочу поділитися наскільки це можливо, своїми переживаннями, глибиною і простотою почутого, розумінням того, що є життя в повноті, життя християнське.


     Курс проводив католицький проповідник, мирянин Карлос Аґуейо із Ґвадалахари (Мексика), якого Бог покликав до життя з конкретною місією - бути євангелізатором. Допустивши невиліковну хворобу (рак), Бог дав йому можливість зустрітися з воскреслим Ісусом, який зцілив його і доручив йому місію євангелізувати та допомагає її виконувати. Його свідчення були дуже переконливими і сильно вразили всіх присутніх. Це таких, як Карлос стосується вислів, який є гаслом школи св. ап. Андрія: «Бог не вибирає здібних, а робить здібними тих, кого вибирає». Він йшов до радості – через терпіння, до перемоги – через боротьбу, до світла – крізь темряву ночі. Саме такий шлях визначений для кожного християнина. Наші земні випробування насправді є благословенням Небес, тому що ведуть нас до прекрасного Небесного Царства і іншого шляху до Неба просто немає.


      У курсі брали участь священики, монахи, монахині різних згромаджень та миряни, греко-католики та римо-католики, які бажають глибше пізнати Бога, можливо, змінити спосіб свого життя, по – новому поглянути на важливість молитви, пізнати Божий план спасіння людства, а також зрозуміти що Історія Спасіння є нашою власною історією, а наша власна історія є частиною Історії Спасіння.


     Учасники курсу, за допомогою розгляду головних етапів Плану Спасіння мали можливість пізнати критерії спасительної Божої дії в історії, в духовний спосіб усвідомити, що Історія Спасіння є власною історією кожної людини зокрема. Найважливіше є те, щоб Слово Боже, яке часто не сприймається багатьма людьми, пройшло через наші серця і розум. Знаючи історію нашого спасіння ми можемо допомагати іншим людям, вказати шлях, як пережити теперішню кризу – брак прагнення Бога.  Адже велика кількість охрещених людей не ототожнюють свій шлях з життям Церкви, яка у Плані спасіння: одна, свята, католицька, апостольська. Церква – Таїнство нашого спасіння, яку Ісус побудував на скелі віри апостола Петра, який визнав божественність Ісуса Христа. Не можна відділити Ісуса від Церкви, так як не можна відокремити голову від тіла (1 Кор. 12; 12). Ісус Христос є Головою Церкви, а ми її членами – містичним тілом Христовим. Він дає їй життя і силу, є присутній постійно в Пресвятій Євхаристії, яка є даром над усіма дарами. Церква відкриває двері для всіх, хто вірить, Церква говорить те що хоче Бог, вона дає правильні пояснення Божої науки.


    Неважливо є те, щоб вивчити Біблію напам’ять, але як вчить нас Пречиста Діва Марія, важливим є знаходити час і пізнавати те, чого хоче навчити нас Ісус – істинний Син Божий, Спаситель усіх людей, який був, є і буде в нашому житті, який є центром Історії Спасіння. Святий євангеліст Лука каже, що «Марія оці всі слова зберігала, розважаючи у своїм серці». Вона повірила в ангельське звістування, погодилася стати знаряддям, щоб Слово Всевишнього змогло прийняти людське тіло.


Ми ж слухаємо все і віримо, що каже нам світ, а не чуємо що каже нам Бог, допускаємо зло в наше життя. А Бог дає нам обітницю, яка є обітницею для всієї Історії Спасіння: добро переможе зло (Бут. 3;15). Тож з довірою і любов’ю віддаймо себе до рук Бога, який допоможе зрозуміти нам, чого від нас очікує. Ісус любить нас, називає своїми друзями (Ів. 15;15), йде нам назустріч, йде поруч з нами – хоче супроводжувати нас у житті.


     Саме цей час призначений нам Богом, щоб змінитися, зцілитися і почати нове життя, як сказано в Євангелії від Марка: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію»(1;14). Все це можливо, потрібно тільки зробити Ісуса центром свого життя. Він запрошує нас стати, як діти – очистити наші серця Словом Божим. Ісус живий сьогодні, Він посеред нас, навчає, оздоровляє. Важко описати все, що відбулося за ці дні: різні свідчення, переживання, зцілення фізичні і духовні. Всі присутні через дію Святого Духа відчули і прийняли безмежну Божу любов. Святий Дух торкався наших сердець, щоб вони відкрились на слова Правди, Він проникав в кожну людину переконуючи, що Бог відповідає на наші потреби посилаючи відповідну особу у відповідний час.


      Тепер, коли світ так потребує Бога і свідчення нашої віри, не можна зустрівши Христа не показати Його іншим. Саме ця особлива зустріч з живим Богом спонукала мене свідчити про все, що я почула, побачила, пережила (хоча більшість словами передати важко) і в різний спосіб поділитися з усіма, тому що Ісус сказав кожному: «Іди до свого дому, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердився над тобою» (Мр. 5;19).


      Найсильніше відчуття того, чому Бог покликав мене на цей курс, це зрозуміння, що Старий Завіт є невід’ємний від Нового Завіту, а єднає їх Марія, наша люба Матінка, яка навчає нас вірності Божому Слову. Я побачила духовними очима, як події Старого Завіту ведуть нас до Ісуса. На курсі ми просто перейшли Історію Спасіння, як власну, ми порівнювали себе з різними персонажами Біблії, в різних періодах (Адамом, Євою, Каїном, Давидом, пророками і суддями і т.д.)


У моїй свідомості глибоко закарбувалися слова одного священика, який наголошував, що Старий Завіт даний ізраїльському народу, а нам Бог дав Новий Завіт, за яким ми повинні жити. Бог доручив мені 200 спільнот «Матері в молитві», які на своїх зустрічах моляться, читають Святе Письмо; послав в моє життя людину, яка була мені духовно близька, а зараз перейшла з нашої Церкви до «єговістів». Я часто мов запрограмована користувалася фразою: «Ми живемо в Новому Завіті». Наші неправильні думки часто роблять нас рабами і тоді ми наче ізраїльський народ крокуємо по пустині.


Але в перший день курсу Бог дав мені любов до Старого Завіту, розглядаючи етапи Iсторії Спасіння, я побачила там себе неодноразово. Якщо раніше постійно говорила, що Старий Завіт незрозумілий, складний, то тепер буду всім розказувати про його важливість у Плані Божому, який люди часто не розуміють, а не розуміють тому, що не знають цього прекрасного Божого плану.  Дякую милосердному Богу за таку важливу в моєму житті подію, яка пояснює: коли ми не знаємо минулого, то і не маємо майбутнього. В моїй уяві Святий Дух показав дерево в якому корінь – Старий Завіт, а стовбур – Новий Завіт, і це залишиться в моєму серці назавжди! Дякую Богу, що в такий короткий термін прокрутив перед нами колесо Історії Спасіння, дозволивши побачити себе в її різних періодах і обставинах, а також краще засвоїти це через інсценізації учасниками курсу всіх подій.


     Хочу поділитися ще одним свідченням Божої дії. Прокинувшись раненько після першої ночі перебування в монастирі, побачила перед очима білий простір, хоча в кімнаті ще було темно, не розуміла чи очі в мене закриті чи відкриті. Почала так роздумувати, Боже Ти – Світло в цьому темному світі і даєш Себе нам. Ти запалив мене, щоб як свічка, світила іншим, щоб осягнула спасіння і розказала про нього іншим. Ти очистив мене. Ти відкрив нову сторінку в моєму житті…


Але найбільш вразливішим поясненням для мене стало, коли Карлос запропонував відкрити останню сторінку Біблії, де є чистий аркуш,  і сказав що саме тут має бути написане наше свідчення Бога, наші стосунки з Господом, які є продовженням Історії Спасіння. Вся Історія Спасіння є свідченням того, що Бог бачить мене, тебе, нас. Він є перед нашими очима, навколо нас, усередині нас, у кожній нашій клітинці. Він бачить кожну нашу справу, думку, дивиться на нас вдень, стоїть біля нас вночі… Кожен має написати останню сторінку, що Христос зробив у твоєму житті, які чуда Ісус зробив у твоєму житті, як Дух Святий діє в твоєму житті. Якщо не написати свою сторінку в Історії Спасіння, то вона буде не повна, адже наша власна історія є частиною Історії Спасіння.


       Це  мізерна часточка того, що могла досвідчити я, яка є ще меншою, але в цьому велич нашого Бога, який проявив Себе в кожному з присутніх, які ділилися своїми переживаннями.


       Завжди коли мені хочеться щиро дякувати Богу, висловити щось, зробити щось для Нього мені недосяжне, я чую голос Божий в моєму серці: «Роби те, що ти робиш!», пам’ятаючи про те що ми лише інструмент в Божих руках. А тепер на школі, після свідчення Карлоса, в моєму серці записалися ще й такі слова Ісуса: « Прошу тебе не перебільшувати, а говорити те, що є». Правда, Ісус – великий, і не можна додати до Його величі щось більше.


        Отже, ми християни покликані євангелізувати. Ісус вибрав апостолів, тому що хотів співпраці людей із Ним, щоб Добра Новина ширилася по всьому світу, «щоб увірували ви, що Ісус Христос - Син Божий, а увірувавши, - щоб мали життя в Його Ім’я». Він прийшов, щоби нас врятувати. Знаходився в постійному пошуку принижених і переслідуваних, хворих і скалічених, щоби допомогти їм. Саме тому Месія йшов від міста до міста, від села до села, утішав, навчав, благословляв і оздоровляв людей. Ісус і сьогодні зціляє, Він живий і якщо віримо, що Він Дорога, Правда і Життя, тоді все нам можливо. Обітниця Бога – вічне життя – сповниться в нас, якщо слухаючи, говоримо: Ісус – Месія, сповіщений пророками, Він Спаситель. Ісус є вирішенням всіх проблем, ми покликані сказати це всім людям, задля цього нам дається Святий Дух. Ідім до  Ісуса, який любить нас, дав своє життя за нас. Ми потребуємо постійного спілкування з Ним через молитву, слухання Його через читання Святого Письма. Він спасає і повністю міняє наше життя. Христос – центр нашого життя, мати Його в своєму житті – мати постійну радість. Він – шлях і кінцева мета історії спасіння – вічне життя.


        Щира подяка всім організаторам, які з Божою допомогою передбачили і врахували все, що Бог приготував, в особливий спосіб о.Теодору Пилявському, ЧСВВ, під керівництвом якого все відбувалося в простоті і доступності, в сльозах і радості. Неможливо не згадати з подякою Богу о.Йоана Лубіва, ЧСВВ, який приїхав з Ліссабона (Португалія) і перекладав протягом всього курсу з іспанської мови, братів Дієґо Пезука, ЧСВВ та Партенія Підчеху, ЧСВВ, всіх священиків і монахів, які послужили нам. Все це є свідченням і переконанням, що Бог є вічна Любов, що нею мов з цілющого джерела наповнювалися всі.


          Боже, Ти можеш все, дай бажання і можливість усьому українському народу вчитися в школі Святого Апостола Андрія, яка є великим Твоїм даром для нас. Благослови всіх, кого Ти кличеш виконувати таку потрібну людству місію – євангелізувати, сповіщати Слово Боже цілому світу, нести це Слово багатьом. Дай їм  мудрість, витривалість, наповни їхні серця Своєю любов’ю.
                                                                                                            
Тетяна Сівак, Ужгород