Аналіз тенденцій у правозахисній сфері приводить до сумних роздумів. Річ у тім, що абсолютно гуманітарний рух за права гомосексуалістів вилився в абсолютно антигуманні рішення можновладців.

Найбільш яскраво проявилося це у Франції. Практично половині населення було нав'язано зміну законодавства про шлюб, яка, безсумнівно, обмежує права гетесексуалів. У результаті – порушення прав людини за сексуальною ознакою, тобто фашизм.

Позиція влади виразилась у констатації: «Я хочу, щоб ти жив так, як хочеться мені». Ця імперативна форма насильства повністю суперечить принципам демократії та Хартії прав людини.

Наприклад, у гетеросексуалів відібрано право називатися – батько і мати. Ці поняття не тільки склалися тисячоліттями, але і незмінно відображалися у праві.

Здавалося б, навіщо нівечити існуюче споконвіку право? Був простий шлях, який враховував і соціальні інтереси гомофілів та соціальні інтереси гетерофілів. Для цього, не зачіпаючи існуючого законодавства про шлюб, можна було б прийняти законодавство для гомофілів, з наданням їм рівних соціальних прав із гетерофілами. Тобто права укладати союзи, право успадкування, право на спільне ведення господарства і т. д.

Однак цей шлях навіть не розглядався.

Окремою проблемою стало затвердження права на усиновлення. Головним у цій проблемі стало питання про те, де гомофільні пари будуть брати дітей? Якби в законодавстві було обумовлено, що гомофільні чоловічі та жіночі пари отримали б право на перехресне запліднення і відповідно на обмін дітьми, то це питання не торкалося б гетерофільних пар.

У редакції ж прийнятого законодавства закладено відбирання у гетерофільних пар і передачу гомофільним парам дітей. Тобто закладено насильство щодо гетерофільних пар. Я вже не кажу про дотримання в цьому випадку прав дітей.

Звичайно, можливо ще й екстракорпоральне запліднення. Якщо таке передбачалося б між гомофільними парами, то це було б нормально з погляду прав людини. Якщо ж гомофільні пари отримають право на використання сурогатних матерів, то це фактично узаконення експлуатації жіночого тіла для виробництва потомства. Таке положення аналогічне проституції, тільки ще більш антигуманне. Ферми для виробництва дітей – це була мрія Гітлера.

Тобто рух за рівні права гомофілів призвів до потворних результатів. Мрія правозахисників про рівноправність стараннями влади вилилася у форму сексуального насильства.

Зрозуміло, що діюча влада практично у всьому світі не в змозі вирішити проблему рівноправності. Вони можуть діяти тільки у формі насильства та порушення прав людини.

Запитання тільки одне: хто переможе – любов чи влада?

За матеріалами www.peremeny.ru