Сьогоднішня "L'Osservatore Romano» присвятила цілу полосу необхідності збереження народами своєї історичної пам'яті і правдивого погляду на минуле заради того, щоб бути глибоко вкоріненими в реальності і з надією дивитися в майбутнє. У статті під назвою "У пошуках критичної пам'яті", зазначається, що в сучасній Росії, після падіння комуністичного режиму, не відбулося "чіткого і рішучого засудження радянського періоду", що стало перешкодою для розуміння сьогодення і майбутнього. Підкреслюється, що "історична амнезія" в Росії існувала з 1917 р., і з плином часу набула характеру призвичаєння. Крім того, звертається увага, що в Радянському Союзі існувала "демонізація" зв'язку з минулим, або навпаки, "реінтерпритація" деяких подій в ключі домінуючої ідеології, як наприклад перегляд особистості царя Івана Грозного в сталінський період. Ватиканське видання зазначає, що російський дисидент Олександр Солженіцин зрозумів, що "більшовицька диктатура мала серед своїх головних цілей руйнування самосвідомості народу і таким чином його здатності до опору".

В іншій статті, під назвою "Архів терору", "L'Osservatore Romano" повідомляє про видання в Італії фотоальбому «Життя в одному погляді. Жертви великого сталінського терору ". В ньому представлені знімки людей, засуджених комуністичною владою на смертну кару. Вони робилися в московських в'язницях, для ідентифікації засуджених перед розстрілом.

Автор видання, італійська дослідниця Лучетта Скарафія, зазначає, що особи людей, яких хотіли викреслити з історії, сьогодні є для нас нагадуванням про її трагічні сторінки. "Пам'ять може служити як засіб проти зла, не тільки продовжуючи спогади, але саме перешкоджаючи тому, щоб воно ніколи знову не повторилося", - зазначає дослідниця на сторінках ватиканського видання.

За матеріалами radiovaticana.org