"L'Osservatore Romano" має застереження до тези з нової книжки про замах на Івана Павла II, – про те, що за замахом на життя Папи Римського стояла турецька терористична організація, а не Радянський Союз.

Її автори – ватиканіст римського видання "La Repubblica" Марко Ансальдо і кореспондентка турецької газети "Сабах" Ясемін Таскін – стверджують, що ідея змови з метою вбивства польського Папи і реалізація цього плану належали членам ультраправої терористичної організації «Сірі Вовки», до якої належав  нападник Алі Аґджа.

Автор замітки про книгу в "L'Osservatore Romano" – головний  редактор цієї ватиканської газети Джованні Марія Віан – полемізує з цією тезою, нагадуючи, що сам Іван Павло II писав про це у своєму заповіті, а також у своїй книзі "Пам'ять та ідентичність ".

Віан також звертає увагу на часті затримки турецьких екстремістів у Болгарії, в "країні, підпорядкованій Радянському Союзу". Тому більш логічним видається очільнику газети "L'Osservatore Romano" контекст комунізму, в якому "народився замах, що в будь-якому випадку є проявом імперії зла".

Джерело: EKAI.pl

Витяг із згаданої книжки був опублікований в римському виданні ""La Repubblica"

Третя куля

Впродовж довгих років слідчі не знали, що в ході замаху на життя Папи Івана Павла II було зроблено три постріли, а теракт був спланований і здійснений турецьким угрупуванням "Сірі вовки", - пише Марко Ансальдо в матеріалі, опублікованому в газеті La Repubblica.

"Друге розслідування по найгучніший теракт ХХ століття вів Іларіо Мартелла. Сьогодні слідчий розповідає про те, що на площі Святого Петра прозвучали не два, а три постріли, і цей факт допоміг розкрити таємницю, що оточувала замах на Папу Войтилу", - пише видання.

"Ким же були замовники? На це питання не було відповіді 30 років. І слідство, яке тривало два десятиліття і проходило в шести країнах, прийшло до висновку, що замовників не було. Винними не були ні болгари, ні КДБ. І навіть ні ЦРУ і ні Ватикан, як припускав дехто. Замовниками були самі виконавці. Розробили і зробили замах на Войтилу турецькі "Сірі вовки", ультранаціоналісти, ісламісти, що виступали проти Заходу і глави західної релігії", - пише кореспондент.

"Куля, яку Папа Іван Павло II до 1984 року зберігав у себе, а потім поклав на вівтар Діви Марії в португальському місті Фатіма, могла б багато розповісти слідчим. Наприклад, про те, що вона була випущена не з пістолета терориста Агджі, а з іншого пістолета. Новий і важливий вклад до розслідування вносять співробітники архівів ФРН в Берліні, які останніми роками збирають, класифікують і складають по шматочках, використовуючи найдосконаліші комп'ютери, документи, які були знищені комуністичними функціонерами в драматичні години перед падінням Берлінської стіни. "Акція була здійснена в 17:19, - говориться в протоколі "Штазі", - Папа був вражений трьома кулями", - пише автор статті.

"Наявність третьої кулі могла б стати важливою деталлю. Іларіо Мартелла підтверджує, що йдеться про елемент, здатний вивести на новий слід. Більш того, ця куля могла свідчити про присутність другого кілера, а значить, про змову. Іншими словами, руйнується теза про акцію, скоєну терористом-одинаком, на якій завжди наполягав Агджа", - повідомляє кореспондент.

"Агджа вперше розповів про свій план спільникам, ще знаходячись у в'язниці, тоді Іван Павло Il відвідував з офіційним візитом Туреччину (28-30 листопада 1979 року). Тоді Агджі не вдалося  зреалізувати свій задум, але йому це вдалося через півтора роки в Римі. Йому допомагало угрупування, яке очолював Абдулла Катлі, зв'язаний в Туреччині з правоцентристськими партіями і поліцією. Ці факти розкрилися після того, як він загинув в автомобільній катастрофі в 1996 році", - пише автор статті.

"Турецькі генерали використовували "Сірих вовків" для організації безладів і вбивств, що привели їх до влади в результаті державного перевороту в 1980 році. Але потім "Сірих вовків" вигнали за їхні злочини. Їм довелося шукати притулку в Німеччині, Франції і Австрії. І саме там вони захотіли продемонструвати свої можливості. В період 1980-1981 років вони розглядали можливості здійснення замахів на крупних світових політиків. І, природно, на Папу, який втілював все те, що протирічить ідеалам ультранаціоналістів. "План замаху запропонував Алі Агджа, - зізнається сьогодні колишній "Сірий вовк" Доган Ілдірім (Dogan Yildirim). План був підтриманий і профінансований групою", - пише автор статті.

"Замовників не було, тому що "Сірі вовки" все організували самі. Існують документи, які підтверджують, що план розробляв сам Агджа. Замах був здійснений в стилі злочинного угрупування. Болгарський слід був придуманий  ЦРУ, через півтора роки після замаху, в кінці 1982 року, і розроблений вузькою групою співробітників Центру міжнародних і стратегічних досліджень у Вашингтоні, яку очолював Майкл Лідін, з подачі американського держсекретаря, "яструба", генерала Олександра Хейга. Кампанія проти Софії була задумана з тим, щоб завдати удару по Радянському Союзу - по "імперії зла", як його називала адміністрація Рейгана", - повідомляє кореспондент.

"Агджа, що завжди тримав ніс за вітром, переформулював свої зізнання  (ймовірно, під впливом італійських спецслужб) і в ході допиту 8 листопада 1982 року натякнув на болгарський слід. У Римі три болгарські громадяни, Антонов, Айвазов і Васільєв, були названі спільниками терориста. Але в 1986 році італійському правосуддю довелося виправдати болгар за відсутністю доказів провини. Агджа в ході бесіди з автором статті і турецькою журналісткою Ясемін Таскін сказав: "Замах не був складним, по суті - це проста справа". Простий і звичний, тому що замах на життя Папи спланували і здійснили турецькі "Сірі вовки". У своїх 107 версіях замаху Агджа завжди захищав "Сірих вовків", він їх жодного разу не зрадив, а вони до цих пір йому допомагають, фінансують і підтримують", - пише журналіст.

"Ворожість "Сірих вовків" до католицьких священиків збереглася по сьогоднішній день, про що свідчать недавні вбивства в Туреччині єпископа  Луїджі Падовезе, дона Андреа Санторо, видавців Біблії в Малатьє (рідне місто Агджі) і багаточисельні напади, здійснені цим угрупуванням", - додає автор статті.

Джерело: www.inopressa.ru