"Рік віри - це не тільки велика можливість для того, щоб дати імпульс нової євангелізації, але також привід для роздумів про внутрішню структуру віри", - відзначає на сторінках сьогоднішнього "L'Osservatore Romano" голова Папської ради з культури кардинал Джанфранко Равазі. У своїй статті  єрарх пропонує поміркувати про деякі важливі компоненти цього високого акту людського існування. Кардинал Равазі цитує висловлювання деяких великих філософів, які також прагнули осягнути таємницю віри. Серед них датський мислитель Серен Кірхегард, який говорив, що "віра є найбільшою пристрастю людини"  і вимагає повного, жертовного самопосвяченного пошуку вищої істини. Кардинал Равазі зазначає, що багато хто розуміє віру лише поверхово - як народну традицію, що виражається у фольклорних процесіях і є солодкою розрадою в суперечках життя. Саме тому Карл Маркс називав віру "опіумом для народу". Існує також абсолютно протилежний погляд: віра лягає в основу теократій, сакральних режимів і фундаменталістських рухів, які заважають бачити її справжнє значення. Крім того, кардинал Равазі звернув увагу на існування різних синкретичних вірувань або релятивізму, який теж перетворився на релігію.

"Однак, незважаючи на це, віра, її пояснення та шляхи продовжують вабити. Це аргумент, про який не говорять в суспільстві, оскільки це, мовляв, незручно і ніяково, але про віру не можна мовчати, і так відбувається в моменти тиші, під час терпіння, в святкові дні, завжди несподівано і по-різному ", - зазначив єрарх. Він підкреслив, що сьогодні немає людей, які не вірять і нагадав слова економіста і соціолога Вільфреда Парето: "якщо люди сьогодні перестануть вірити, що кожного вечора сонце ховається за океаном, вони повірять у щось інше, що не менш за це буде відображати реальність" .

За матеріалами radiovaticana.org