Слово Блаженнішого Святослава під час Літургії в старечому будинку, яким опікується Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, що у Пралківцях (Польща).

Слава Ісусу Христу!

Дорогий наш Владико митрополит Іване, всечесні преподобні отці, преподобні сестри, дорогі в Христі брати і сестри, я прийшов сьогодні до вас для того, щоби засвідчити свою повагу до вас. Щоби засвідчити вам,  що Господь Бог, ваш Небесний Отець, вас любить і про вас пам’ятає. Як про це не згадати в цьому домі Божого милосердя. Я прийшов, щоби вам засвідчити, що все те, що ви переживаєте, має вічну вартість. Воно є чимось дуже важливим не лише для нашого життя, в тому світі, але воно є скарбом, який ми і ви збираємо собі на життя вічне. Кажуть, що наша земна мандрівка – це є одна мить порівняно з тим багатством доріг, які приготував нам наш Небесний Отець у своєму домі.

Вчора я мав можливість засвідчити свою повагу до Владики Архиєпископа митрополита Івана в день його небесного покровителя, а сьогодні я хочу засвідчити свою повагу найперше до вас, які тут живите в цьому домі Божого милосердя, а так само до сестер служебниць Пречистої Діви Марії, які є тими ангелами Божого милосердя, і всіх тих, які з ними співпрацюють і служать тим, хто їх потребує. Бо казав Христос – «те,що ви зробили одному з моїх найменших, ви Мені зробили». Якось так Господь Бог поскладав, що сьогодні тут є майже всі сестри Служебниці з Польщі, більше того, сьогоднішня Літургія є підсумком духовних вправ, реколекцій, які вони відбували тут у тому домі Божого милосердя. Дивний, милосердний Господь завжди перевершує наші уявлення про Нього і наші прагнення, які ми можемо мати. У євангельському читанні, яке ви почули, ми бачимо Ісуса Христа, який лишає обітовану землю, лишає край, де, як думали ізраїльтяни, Господь Бог з ними перебуває і переходить кордон, перетинає море і приходить до іншої країни, яка має назву, зокрема в євангелиста Матея, Гадаринський край. Якщо ми спостерігатимемо, як Христос там поводиться, що Він робить, нам впадає у вічі те, що як Він тільки приходить туди, стає своєю ногою на цю землю, і там починають всі бігати, метушитися. Більше того, начебто починають всі бігають навколо Нього, Він є в центрі. То прибігають біснуваті, то втікають біси, то втікають ті пастухи, які свиней пильнували, то люди приходять з міста. А Ісус Христос, так виглядає з опису, стоїть на місці нерухомо. І в усій цій події, яку описує нам Матей, Ісус Христос вимовляє лише одне єдине слово, Він начебто виконує бажання тих злих духів, які кажуть Йому: якщо Ти прийшов нас виганяти, то вижени нас туди. І Христос каже одне єдине слово, яке ми чуємо в Євангелії: «Ідіть», і більше нічого. Але пізніше виглядає, що ці гадаринські мешканці Його не приймають. І Він з того місця, куди прийшов мовчки, іде геть, нічого не кажучи. Повертається до своєї країни. Це є те, що ми бачимо і чуємо у Євангельському читанні. Але Святі Отці коли намагалися духовними очима поглянути, що стоїть за тими подіями, чому Христос так поводиться, вони добачають щось багато глибшого і цікавішого.
Так само, якщо хтось з нас є хворий, приходить до лікаря, то перше ніж призначити якесь лікування, лікар має зробити якесь бадання, дізнатися, що діється, аж тоді може приписати якесь добрі ефективні ліки. І ось Отці Церкви кажуть, що євангелист начебто робить духовне бадання тої країни. Ми бачимо, що першими, хто зустрічає Христа, є біснуваті, більше того, люди, які тероризують цілу країну. Каже Матей, що такі були люті, що ніхто не міг перейти тою дорогою, тобто – вони наганяли страх на цілу країну. Тим коротким реченням каже Матей, що ця країна живе в грісі, вона є у владі злого. Те зло є люте, страшне, агресивне, це є страшний нищівник, який живе там, у тій країні, і всі його бояться.

І ось прийшов Ісус Христос. І нарешті, хто почав боятися? Не людина, але той, хто панує в тій країні. Сама лише присутність Ісуса Христа, Який ще нічого не зробив і не сказав, вже наводить страх і трепет на того, хто у своєму страсі тримав цю країну. Ми маємо ще один цікавий знак, що ця земля живе в грісі. Кого пасли пастухи? Вони пасли свиней. А згідно з вченням Святого Письма, свиня була нечистою твариною. І кажуть Отці Церкви, що пасти свиней – означає догоджати своїм грішним похотям. Кожний з нас може стати свинопасом, якщо він догоджає злому. Більше того, пастух ті свої злі нахили доглядає, плекає і вважає їх своїм добром і скарбом.
Чому мешканці того краю не прийняли Христа? Бо Він їм зробив збитки, ціле стадо свиней втопив. Те, що вони вважали своїм скарбом, в один день зникло. Але Христос показується тут як Визволитель, як Той, що приносить мир, як Той, що є здатним побороти найбільшого тирана, яким є зло у нашому житті, і у нашій громаді, і у нашій країні.

Подивімося у світлі цього Євангельського читання на кожного з нас. Я думаю, що з малку кожного з нас вчили жити у Божій присутності. Правда? Ісус Христос приходить так, як Він тоді прийшов до цього Гадаринського краю. Так і сьогодні, в тій хвилині, в тій Службі Божій Він приходить до кожного з нас: до мене і до вас. І та Божа присутність справді зможе змінити все те, чим я живу, якщо я поставлю Ісуса Христа у центрі свого життя, так як у цій події. Коли я побачу, що Він є кимось найважливішим для мене, а все, що я роблю, буде довкола Нього обертатися. Якщо Він стане в центрі мого життя, то я і ви станемо вільні від злого, вільні від того, що, можливо, ще вчора здавалося найбільшим скарбом. Але як прийшла хвороба, то виявляється, що всі ті скарби є нічим іншим, як свинями, які втопилися в морі. Все пропало, тільки Він лишається у центрі мого життя.

І євангелист наче нас притягає до Нього, показує, що Ісус Христос сьогодні є присутній у Своїй Церкві, у Святих Тайнах, у Божественному Своєму Бутті і присутності на Службі Божій в особливий спосіб. Але ми мусимо Його впустити в мою землю, в моє серце, в моє особисте життя.

Матей каже нам: «Не будьте подібні до тих гадаринців, які сказали Йому: «Іди геть від мене»». Почасно ми переживаємо хворобу, біль, страждання, втрату, можливо, якихось наших з вами скарбів людських, ми наче кажемо: «Боже, йди геть від мене, бо Ти мені начебто в тій хвилині не зробив те, що я хотів». Але Матей нас запрошує по-іншому поводитися. Запрошує нас прийняти того Господа і побачити, що у Ньому ми маємо мир, радість і вічне життя.

Нехай всемилостивий Господь вас щедро благословить. Відчуйте, що Він є близько вас, більше того, Він сьогодні хоче переплисти те море, яке розділяє людину і Бога, він хоче вступити у вашу землю, у ваше серце, у ваш світ, у ваші думки, у ваше життя. Хоче зробити вас своїми дітьми і показати вам вічну вартість того, чим сьогодні живете. Амінь. Слава Ісусу Христу!

розшифрування "Католицького Оглядача" за матеріалами http://ugcc.tv