Наповнені паломниками санктуарії, порожні храми: така панорама, виявлена соціологічними і пастирськими дослідженнями, згідно з якими, з одного боку, зростає число паломників, а з іншого - послаблюється участь віруючих у парафіяльному житті. Радіо Ватикану  попросило прокоментувати ці дані богослова П'єро Коду, директора Інституту «Софія», заснованого К'ярою Любич.

За словами теолога, вказаний феномен несе в собі важливе послання, на яке покликана відповісти вся християнська громада. Безсумнівно, паломництво до святинь, до місць молитви і усамітнення є позитивним фактом, що засвідчує про пробудження сильної релігійної потреби. Повсюдний секуляризм, тенденція до масовості і зрівнювання сприяють виникненню глибокого бажання духовності. Як говорив Блаженний Августин, серце людини створене для Бога, і воно неодмінно шукає контакту з Ним. Не треба забувати і про те, що відвідини святинь можуть говорити просто про потреби побути на самоті і знайти самих себе. Але все ж у кінцевому рахунку цей пошук завжди спрямований на зустріч з Богом.

Пошук усамітнення  в святилищах на противагу парафіяльному життю йде врозріз з початковим християнським досвідом, який є спільнотним і переживає молитовне усамітнення як необхідний момент для повернення до повсякденного життя і для закваски суспільства Євангелієм. Християнські громади покликані поєднувати два горизонти: вертикальний - зустріч з Богом, - і горизонтальний - здатність зробити з цієї зустрічі закваску для суспільства. Досвід присутності Ісуса Христа, згідно Новим Завітом, переживається в серці громади. Тіло Христове - це громада учнів, зібраних в ім'я Христове, громади, всередині якої Христос, присутній різними способами: в звіщенні Слова, в Євхаристії, у спілкуванні братів і сестер. Спільнотний вимір заснований на глибоких відносинах єдності Пресвятої Трійці, і християнська громада є знаком та інструментом єдності з Богом і єдності всього людського роду.

Інший фахівець - з історії християнства та релігійної комунікації, Маріо Іаннаконе, - стверджує, що в святилищах набагато доступніше спілкування між віруючим і священиком, ніж у міських храмах. На жаль, в них комунікація утруднена, в тому числі і в силу певного розкладу і браку священиків. Святилища ж відкриті завжди, і в розпорядженні у паломників завжди є священики. Професор Іаннаконе вважає також, що зростання відвідуваності святилищ на шкоду парафіям пояснюється і певним образом, створеним в мас-медіа: про Церкву часто говорять як про установу, а не Народ Божий, а ось санктуарії представляють як «щасливі острівці» далеко від установ. Таке послання абсолютно помилкове, оскільки Церква і Народ Божий - це парафіяни будь-якої міської та сільської церкви, а не тільки місця, де сталися особливі явища або чудеса. Віддалення віруючих від парафіяльних церков спровоковано і тим, що ЗМІ воліють малювати картину Церкви, залученої в який-небудь скандал, а не громади,  яка чинить справи милосердя.

За матеріалами: http://ru.radiovaticana.va