«Це була темна хвилина в історії людства. Брутальна атака на гідність людини» - сказав 10 років тому блаженний Іван Павло ІІ у своєму першому публічному виступі після терористичних атак у США.

«Я тут 2,5 роки, і направду щиро повинен визнати , що і далі з великим трудом заставляю себе змиритись з цією глибокою трагедією, яка трапилася 11 вересня» - сказав Архиєпископ Тімоті Долан, Митрополит Нью Йорка Ватиканському Радіо. За словами митрополита, події 10-річної давності і досі присутні в серцях і думках нью-йоркців. Відкритими залишаються також питання, які залишила за собою ця подія: «Не має нікого в Нью Йорку, хто не пам’ятав би про 11 вересня. І дуже рідко можна зустріти в моїй Архиєпархії людину, яка не знала би особисто когось, хто загинув того трагічного дня».

В той же час, Архиєпископ зазначив: « З визнанням мушу признати, що ми дали доказ великої витривалості, яка властива нью-йоркцям, а може і всім американцям. Мені йдеться про щось, що в Нью Йорку називають 12 вересня. 12 вересня вибивається на перший план. Перед обличчям цієї страшної атаки насильства ми, по-перше, відновили свою власну віру, а , по-друге, почуття загальнолюдської солідарності ,яке провадить до креативного служіння, любові та оздоровлення. Ці настрої сьогодні домінують».

Глава американського єпископату визнає,що події 11 вересня можуть у цілком натуральний спосіб викликати гнів у людському серці, це нормальна реакція на велике зло: «Тому найважливішою річчю, яку тут може дати Церква, є віра, надія і любов. І Католицька Церква в Архиєпархії Нью Йорка добре справляється з цим завданням. Намагаємося спричинитись до оздоровлення людських ран. Допомагаємо пробачити, віднайти надію у контексті цієї безнадійної трагедії. Показуємо, що відплата не має сенсу. Але гнів, праведний гнів, про який також говорить Святе Письмо, може привести до поєднання і віднови. Найкращим способом на це є братися до відбудови, показувати, що ніщо не може згасити духа в тому, хто вірить. Така постава завжди була важливою для американців,  від зародження нашої республіки. І ми, американці, осягали найбільше тоді, коли клали натиск на те, що є в нас найбільш шляхетне. Тут, зокрема, маю на увазі: обов’язок допомагати тим, хто був поранений; почуття того, що треба відбудувати те, що дороге нам; здорову жалобу за померлими, поєднану з почуттям вдячності, а також турботу про їх родини. Це все проявилось в Нью Йорку протягом цих 10 років. В цілій Архиєпархії нема жодної парохії, в якій не було би пам’ятника чи пам’ятної таблиці парохіянам, які загинули 11 вересня».

За матеріалами: Radio Watykanskie