У контексті Всеукраїнської зустрічі катехитів у Гошеві на Ясній Горі, яка відбулася 4-5 червня 2011 р. з нагоди 20 річниці відродження катехитичного служіння, владика торкнувся питання Божого Слова у житті людини, позаяк цей рік у Церкві проголошений роком Божого Слова.

Він, зокрема, наголосив на приятельському зверненні, делікатному, але живому і діяльному слові, яке лунає у Божому післанництві до його дітей. Саме з цього владика заохочує починати навчання віри в школах. «Коли людське слово виходить із серця і скеровується у серце – має велику силу, що вже казати про Боже Слово, яке промовляє в діалозі до нас і через нас», – підкреслює єпископ. Також у контексті Євангелія звернув увагу на ту дорогу до Емаусу, якою простували учні. «Місто Емаус знаходиться за 60 стадій від Єрусалиму (близько 18 км). Євангеліст Лука не додає прийменника біля, а говорить за. В історії ведуться дискусії, що це за місто. Екзегети не могли розв’язати цього питання. Але саме у цій невизначеності криється велика духовна мудрість Святого Письма. Дорога до Емаусу – це дорога кожної людини: розчарованої, зневіреної, емоційної. Їхня бесіда – це не просто розмова, а суперечка. Вони, керовані страхом, який їх спаралізував, переживають глибоку кризу. «Ми сподівалися…», – кажуть учні. Ця драма з Емаусу віддзеркалює ситуацію нашого народу, глибоке і майже тотальне розчарування усім і усіма, – говорить єпископ. Владика також цитує думку особи: «У 90 роки люди мали надію, а зараз в народі є відчуття, що попереду буде гірше». Говорить про втечу, якою люди намагаються вирішити проблеми чи труднощі, окреслюючи це явище  фізичною чи внутрішньою еміграцією. «Це прояв кризи, – підкреслює владика, – але у світлі Божого Слова  криза з гр. означає духовне розпізнавання, момент вибору. В кризі Бог особливо близький до людини.

Також наводить приклади нечутливості людей до цього Слова, підкреслюючи, що воно вже досягло наших домівок, але не досягло ще наших сердець, залишилось ув’язненим, бо людина не вступає з ним у діалог.

Як приклад проводить такі паралелі. Опираючись на слова італійських єпископів, котрі представляють стан у країні, зазначає: «Біблія серед книг є найбільш поширеною, але і найменш читабельною. Є люди, котрі хочуть пізнати Біблію, але немає того, хто «розламав би їм хліб». Свята Книга ще не доступна кожному християнському священикові і диякони не завжди виявляються на висоті завдання. Біблію читають без знання правил, що є дуже важливим у часи, коли розвиваються секти. І хоч Італія – це країна, де не було переслідувань, але якими є труднощі у поширенні Божого Слова».

Щодо ситуації у православних, то, як стверджують їхні владики, Біблія займає центральне, але найчастіше формальне місце у Церкві. «Ми, православні, цілуємо Біблію, але не часто читаємо її».

На завершення цієї теми владика запропонував задуматись кожному зокрема над тим, а як є з нами, яке місце займає Біблія у моєму житті і в житті мого народу?

«Влада не може залишити поза увагою духовні потреби народу», – підкреслює владика Богдан

У своєму слові владика згадав епізод із зустічі у Римі, де, блаженної пам’яті Святіший Отець Іван Павло ІІ, виголошуючи проповідь, сказав: «Найголовнішим завдання провідника Церковної спільноти є…». У цьому моменті він зупинився, а кожен мав змогу додумати щось своє, наприклад, про науку віри, про єдність священства, але папа, після деякої паузи, додав: «Найважливіше – це молитва великої чи малої спільноти».

Цитуючи слова кардинала Шпідліка, єпископ підкреслив: «Питатися, чому людина молиться, це все одно, що питатися, чому птах співає».

Також акцентував на важливості цієї молитовної розмови з Богом, підкреслюючи на прикладі дитини, котра не навчиться говорити, якщо батьки першими не заговорять з нею. «Бог дозволяє висловитися людині, втомленій життям», – говорить єпископ.

Особливу увагу звертає на читання Псалмів, де Бог пропонує ті слова, якими ми можемо звертатися до нього. Заохочує до щоденного спільного 15-хвилинного читання  хоча б маленького уривку зі Святого Письма. Також зауважує, з почутого на зустрічі, що таке явище, як незнання нашими дітьми щоденних молитов, є дуже тривожним знаком для нашої Церкви. Як рефрен до цих міркувань додає слова Святого Марії Лігуорі: «Хто молиться – з певністю спасеться, хто не молиться – з певністю загине». Опираючись на слова, які хтось слушно зауважив, що у наших храмах є багато співу, але мало «крику», волання до Господа, владика акцентував на важливості Божественної Літургії як найвищої і найдосконалішої молитви Церкви, де людина єднається з Богом.

На прощі, у неділю, було присутньо близько 3000 тисяч паломників. Відбулось нагородження Грамотами, які  підписав Блаженніший Святослав, священиків єпархій, котрі відповідають за катехитичне служіння у Церкві, а також відзначено цими ж грамотами працю ревних катехитів єпархій.

С. Луїза Цюпа анонсувала про проведення зустрічі, яка відбудеться 24 червня, у Львові, де Блаженніший  Святослав офіційно проголосить новий Катехизм Католицької Церкви і який, з Божої ласки, уже 27 числа кожна єпархія зможе отримати у своє розпорядження.

На завершення присутні мали велику радість насолоджуватися виступами вокальних, танцювальних колективів, почути, побачити і наново пережити в інсценізованій формі фрагменти із життя митрополита Андрея Шептицького.
Було таке відчуття, що сама Мати Божа долучилася з небес до тисячі голосів, які торжественно-велично в єдиній Божій родині славили Господа гімном «Боже Великий Єдиний».

Іванна Рижан
Департамент інформації УГКЦ