//

«Паломництво – це дорога до Бога, дорога до ближнього, до самого себе, до свого серця», – владика Михаїл Колтун

У понеділок, 30 травня, українська делегація військовослужбовців та працівників силових структур України повернулася до Львова. У храмі академії Сухопутних військ усі прочани дружно обнялися, побраталися поцілунком і подавши один одному руки помолилися «Отче наш». Цим і завершилося паломництво до Люрду, про дух якого розповідає Преосвященний Михаїл Колтун, духовний провідник військовослужбовців.

 

Владико, ви неодноразово брали участь у подібних прощах до Люрду. Чим же це паломництво відрізняється від інших і що було особливого цього разу?


Кожне паломництво є нове, бо є нові люди, новий час і нові обставини цього паломництва. Для мене воно є шістнадцятим. Однак воно відкриває нові християнські цінності, відкриває нові духовні можливості… Ключовим моментом було те, що ми молилися молитву «Отче наш» з поданими один одному руками і це підносило нас усіх і ми більше розуміли вартість молитви і християнського життя.

 

Як вам стелилася дорога до Люрду і які місця ви відвідали?


В дорозі до Люрду ми вступаємо до християнських місць і пам’яток, і тим самим входимо в християнське життя. Ми проходили стежками Івана Павла ІІ, у Празі відвідали церкву, де є чисельна українська громада. В Мюнхені відслужили Божественну літургію і відвідали гріб Степана Бандери. Далі дорога вела нас через Париж, де ми відвідали Нотр-Дам, бо Марійська проща і годилось завітати до Храму Божої Матері.

 

Який момент паломництва був найважливіший?

 

Кульмінація відбулася в Люрді, де курсанти жили серед курсантів усіх груп світу і це також дало можливість подивитися на консолідованість військовослужбовців збройних сили усіх країн у молитві «Отче наш».

 

Як була представлена українська делегація?


Наша делегація була гарна. Прапороносці були наглядно виражені. Чітко займали своє місце. І це можна було бачити по тому, як зустрічали українську делегацію, хоч вона ще не є ані в унії європейській чи інших організаціях Європи, але однако Україну завжди вітали.

 

Куди ви попрямували після Люрду?


Після Люрду ми перебували в Барселоні у найбільшій святині Іспанії – церкві св. Родини…, потім у Римі. Головна частина – це візит до Папи, який виголосив привітання українською мовою. Ми мали можливість привітатися з Папою, принаймні я і керівник військової делегації, і представити нашу вдячність і радість, що ми побували у цій святині. Потім відвідали гріб Івана Павла ІІ, запізнали весь християнський Рим і повернулися через Венецію до дому.

 

Які відгуки від паломництва?


Ми духовний провід гарно провели. У відзивах домінував провід Церкви, а зокрема те, що науки були практичними для життя… Приходили до мене курсанти, приватно, і мені потискали руку щиро дякуючи, що для них відкрився цей християнський світ.

 

Урочисті події у Люрді тривали лише три дні, чи ваше паломництво теж можна звести до цього короткого часового терміну?


Для інших може воно тривало три дні, наприклад з Америки прилетіли літаком, але для нашого паломництва це було розгорнуте паломництво. Це була дорога, це були відвідини святих місць. Люрд став кульмінацією, а зворотна дорога була підведенням підсумків, відзивів. Паломництво – це є дорога до відпустового місця і потім це дорога назад. Оце є заключний момент.

 

Чи прочани відразу розуміли, що паломництво відрізняється від туристичної поїздки?


Ті, які вперше їхали були налаштовані на туристичну поїздку, щоб побачити світ, побачити Європу, а особливо говорилося про те шоу, що відбувається в Люрді. Але потім кожен міг переконатися, що паломництво – це є дорога до Бога, дорога до ближнього, до самого себе, до свого серця. Всі ми могли тоді збагнути, якщо йти в дорогу, то треба набувати християнських якостей, щоб могти іти дальше. Без тих якостей дорога є тяжка, нудна, надоїдлива, а з тими християнськими успосібненнями відкривається смак християнського життя.

Розмовляв диякон Роман Грица
прес-секретар єпархії

Джерело: www.sokaleparchy.org.ua