6 травня 2012 року наша Церква відзначає День хворого. Пропонуємо Вашій увазі текст Звернення Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я.

ЗВЕРНЕННЯ

З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ ХВОРОГО В НЕДІЛЮ РОЗСЛАБЛЕНОГО

6 ТРАВНЯ 2012 РОКУ

“Кожен, хто зупиняється біля страждання іншої людини,

хоч би яким воно було, є добрим самарянином.”

(З Апостольського листа Івана Павла ІІ SALVIFICI DOLORIS, 28)

Христос Воскрес!

Сьогодні уся церковна спільнота підносить молитви до нашого Спасителя за полегшення страждань і Божу допомогу нашим братам і сестрам у Господі, які несуть тягар недуги. У цей день маємо добру нагоду заглибитись у роздуми про таємницю хвороби. Адже це не прикра випадковість в житті окремо взятої людини, а часто нагода для недужого, його оточення і цілої церковної спільноти пережити особливу близькість з милосердним Христом, який звільняє від страху приреченості і безвиході, та дарує свободу, яка сягає у вічність.

Хвороба є явищем, яке вкорінене у гріхопадінні наших прародичів. Тому першими нашими думками, які виникають при згадці про недугу, є думки про страждання, смуток, ізольованість і втрату життєвих цілей. Проте наш Бог, який воскресінням подолав силу гріха і смерті, має силу перетворити стан упадку недужої людини у джерело свободи і радості, що відкриває людину на життя вічне. Господь дарував християнам чесноту віри, яка допомагає в стані хвороби через діалог з Богом, відмежуватись від рутинного стилю життя. Віра дає здатність роздумувати над основами власного буття: взаємостосунками з Богом, самим собою, сім’єю, церковною спільнотою, над часом, який відведений на дорогу земного життя, і над талантами, які дані на служіння Богу і ближньому. Час хвороби є вирішальним періодом в житті людини з огляду на вічність.

Попередні роздуми відкривають нам розуміння того, наскільки важливу роль відіграють: медичні працівники, родичі, священнослужителі, друзі і ціла церковна спільнота у житті хворої людини. Заохочуємо вас, дорогі брати і сестри у Христі, пам’ятаючи слова Господа Ісуса Христа: «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили» (Мт. 25, 40), завжди дбати про належне виявлення любові до ближнього, який несе тягар недуги. Нашою молитвою і душпастирською опікою огорнімо усіх хворих, страждаючих, їхні родини, а також лікарів та увесь медичний персонал, який своїм служінням намагається зберегти життя недужих і повернути їм здоров’я. Нехай наше добре слово, доброзичливість, уважність і молитовна підтримка допоможуть їм ставати духовно зрілими і наближатися до Христа. Нехай страждання недужих буде скріплене Божою благодаттю і нашою підтримкою, а їхні серця відкриються на дію спасенної сили Бога.

Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я