//

Звернення учасників Пленарного Зібрання UCESM до богопосвячених осіб

Звернення учасників Пленарного Зібрання UCESM до богопосвячених осіб

 

    Mи, учасники XV Пленарного Зібрання Унії Європейських Конференцій Вищих Настоятелів, з 27 країн, зустрілись в Лурді, в Франції, в днях 19–24 березня 2012 року. Під час нашого зібрання розважали над темою: Богопосвячені особи в Європі. Життя як покликання. Підкреслюємо і згоджуємось з цим посланням, яке було зредаговане молодими богопосвяченими особами, яких ми запросили до участі в нашій зустрічі. В цих днях глибоко зворушила нас жива присутність Марії в Її санктуаріумі в Лурді та приклад життя св. Бернадетти. Відкрили ми також для себе інспірацію для богопосвяченого життя в сьогоднішній Європі, випливаючу з покликання пророка Єремії.


    І надійшло до мене таке слово Господнє: (Єр 1,4). Наше життя є глибоко закорінене в Слові Бога, тому що Він є фундаментом нашого покликання як богопосвячених осіб. Ми, учні Ісуса Христа, цілий час досвідчуєм це живе Слово через особисті відносини з Ним. Ми переконані, що Бог кличе нас до переживання того, щоб наша любов була жива.


    «Я знав тебе ... Освятив я тебе ... пророком для народів я тебе призначив...»(Єр 1,5). Так, як колись ми почули цей Божий заклик, так чуємо знову його сьогодні. Кожне людське життя є покликанням: як богопосвячені особи відчитуємо це покликання до життя в братній спільноті та солідарності з іншими.


    Не кажи: Я дитина, - бо до всіх, до кого я пошлю тебе, ти підеш... (Єр 1,7). В сучасному світі буває часом, що почуваємо себе знеохоченими і нездібними до говоріння про Бога. Часом огортає нас недовіра, і запитуємо, чи богопосвячене життя має ще сенс для молодих людей в сучасній Європі. Одночасно в нашій слабкості, в нашій убогості, Господь кличе нас як пророка Єремію: Я пошлю тебе, ти підеш… В світі повного страждання наші згромадження та інститути покликані до того, щоб бути особливими місцями солідарності та довіри, де різні покоління братів та сестер відчувають себе відповідальними за сьогоднішній час і за майбутнє.


    Не страхайсь перед ними, бо я з тобою, щоб тебе врятувати (Єр 1,8). Ми свідомі, що існує криза віри та покликань, але ми не губимо силу духа. Воскреслий Господь є з нами! Свідомість Його милосердної любові наповнює нас радістю та відвагою. Ми маємо багато дарів, якими можемо поділитися з людьми в Європі. Віримо, шо сьогодення є нашим „kairos” – часом надії на міру довіри нашого життя Ісусові.


    Оце настановляю тебе я нині над народами ... щоб будував і насаджував (Єр 1,10). Ми, представники різних народів, покликані до того, щоб бути свідками присутності Господа. Садимо та будуємо; беремо участь в творінні нового світу. Співділимо місію Христа, який обіцяв що учинить все нове (пор. Одкр 21,5).


    Надійшло до мене ще й таке слово Господнє: “Що бачиш?”(Єр 1,11.13). Бачимо реальність цього світу, потребуємо Божої любові: людей, яким потрібно повернути гідність; людей, яким потрібно омити ноги; людей, яким потрібно наситити їх прагнення. Відчуваємо, що Дух Святий діє в наших серцях через надію та радість, яких нам сьогодні уділяє. Бачимо нові горизонти, які заохочують нас до продовження паломництва віри до нової Євангелізації, разом з Богом і з усіма людьми доброї волі.

 

Джерело:www.catholic-media.org