Звернення Блаженнішого Любомира до духовенства, монашества, мирян Української Греко-Католицької Церкви та до всіх людей доброї волі з приводу Дня особливої пастирської турботи й молитви за в'язнів

Дорогі у Христі!

Сьогодні, у неділю Блудного сина, хочу звернути вашу увагу на долю наших співвітчизників, про яких ми намагаємося не згадувати, або, якщо й думаємо про них, то незичливо. Йдеться про тих чоловіків і жінок, які зараз відбувають покарання у в'язницях чи перебувають у слідчих Ізоляторах, одне слово, про позбавлених волі за скоєння певного злочину чи підозрюваних у злодіянні. Про таких людей часто говорять: так їм і треба, вони це заслужили.

Немає у світі держави, навіть серед найбільш розвинених, у якій би не скоювали злочинів, подібно як немає людини, навіть між тими, хто бажає виконувати всі Божі заповіді, яка б не грішила. Усі ми грішники, хоча тільки невеликий відсоток із нас є злочинцями. Злочинність є незаперечним фактом нашої дійсності, але ми не завжди розуміємо і знаємо, як до нього ставитися, як поводитися супроти злочинців і як самі злочинці мають розглядати стан своєї душі.

У будь-якому разі ми не сміємо судити, чи хтось заслужив, чи не заслужив покарання у в'язниці. Пересторогою для нас повинні стати слова Ісуса Христа: «Я був у в'язниці, а ви мене не відвідали». Цими словами Господь вказав нам, що у місцях позбавлення волі знаходяться наші найменші брати і сестри (пор. Мт. 25, 40), які потребують нашого співчуття. Навіть якщо ці люди справедливо засуджені, через те що допустили якусь велику помилку чи зійшли на хибний шлях, то все ж таки вони тепер зазнають терпінь і потребують нашої допомоги, як сказав Ісус Христос, нашого співчуття. Тож, коли маємо нагоду – відвідаймо їх, особливо коли йдеться про наших близьких чи знайомих осіб. А вже за всіх без винятку ув'язнених підносімо до Господа Бога свої молитви, щоб час обмеження їхньої свободи був для них нагодою для застанови, жалю за вчинене зло, постанови не повторити доленосної життєвої помилки. На жаль, слід зазначити, що часто перебування у в'язниці має на людей негативний вплив: вони набирають поганих звичок у поганому товаристві. Від того їх, Боже, захищай. Трапляється також, що ув'язнені стають жертвами несправедливих сторожів, слідчих чи суддів, що породжує злість та бажання помсти. Від того їх, Господи, хорони.

У цю неділю ми роздумуємо над притчею про блудного сина. Це розповідь про юнака, що, не послухавшись батьківської науки, зійшов на манівці, але згодом навернувся, прийшов до батька, який не перестав його любити. Не переставаймо і ми любити навіть тих, хто провинився. Молімося за них, будьмо милосердні, як і Отець наш Небесний милосердний.

Дорогі у Христі, звернімо нашу увагу на цих людей, бо це частина нашого суспільства, наші брати і сестри, такі як і ми люди, що, зважаючи на свій стан, мають велику духовну потребу.

Разом із тим хочу поручити вашим молитвам і вашій підтримці капеланів, священнослужителів та волонтерів, які з великою посвятою працюють, щоб духовно підтримати ув'язнених та допомогти їм стати на правильний шлях. Не забуваймо і про працівників Пенітенціарної системи України, які виконують нелегкі завдання, бо щодня доторкаються до понівечених людських доль. Усі вони потребують наших молитов, щоб їхнє служіння мало виразний християнський характер.

Нехай за вашими молитвами, дорогі у Христі, Божа благодать зійде на всіх сьогодні згаданих.

+ ЛЮБОМ0Р

Джерело: www.ugcc.org.ua