//

Як правильно святкувати Великдень (частина третя)

Великдень – Світлий Празник Христового Воскресіння – найбільше свято християнської віри. Цей день – вершина церковного календаря, вершина літургійного року Церкви. Навіть найзатятіші практичні атеїсти (це не ті атеїсти, що ідейно відкидають Бога, а ті, що живуть так, якби Бога не було) йдуть на Великдень до Церкви. Уся українська політична «еліта» показово також відвідує храми. І Великдень часто в українських реаліях перетворюється на виставляння власного невірства.

 

А як християнин правдиво мав би святкувати Великдень?

 

Духовно приготувавшись через три Великі дні – Великий Четвер, Велику П’ятницю, Велику Суботу, перейшовши духом з Христом через Його Муку та Смерть, християнин готовий своїм духом прийняти участь і у Його Воскресінні. Хто дійсно перейде цей перехід, той добре собі усвідомлює, що усе святкування Христового Воскресіння буде позбавлене будь-якого змісту, якщо він, християнин, не візьме активної участі у Таїнстві Євхаристії, якщо не з’єднається з Воскреслим Христом у Святому Причасті.

 

Що вартують і найліпші писанки-крашанки, що вартує і найсмачніша ковбаса і шинка, найлюксусовіший великодній стіл, якщо Христос не воскрес у нашому серці?

 

Нормально би було, брати участь у Пасхальній Утрені, що з сивої давнини християнського Сходу – від сирійських християнських громад – прийшла до нас. Вийшовши з-під пера св. Івана Дамаскина, вона через віки зберегла свій величавий, тріумфальний, ні на що не подібний характер.

 

Обхід довкола церкви під спів стихири «Воскресіння Твоє, Христе Спасе» символізує похід жінок мироносиць у ранні часи, першого або восьмого дня в тижні, до Гробу Христового. Кадіння священиком зачинених дверей церкви символізує недоступність входу в Царство Боже до Христового Воскресіння, а те, що після співу «Христос воскрес із мертвих, священик хрестом відчиняє церковні двері є символом того, що власне через Христову хресну смерть нам відкрито двері Царства Божого.

 

Пасхальна Утреня плавно перетікає у Божественну Літургію. Якщо беремо активну участь у Літургії, то з’єднуємося з Христом у Святому Причасті, стаємося в таїнств енний спосіб учасниками Його Божественної природи, годуємо свою душу з двох столів – столу слова і столу Євхаристії, укріплюємо свою єдність з Богом і з усіма членами Містичного Тіла Христового – з усіма вірними. Сила Христового воскресіння сповнює ціле наше єство.

 

Старим нашим звичаєм є спільний родинний великодній сніданок, який традиційно розпочинається співом тропаря «Христос воскрес із мертвих» і молитви. Після молитви найстарший в родині роздає усім присутнім за столом часточки свяченого яйця, починаючи від наймолодших учасників трапези і кожному зичить добра.

 

Першим, що сказав, Воскреслий Христос, указавшись своїм учням, було: «Мир вам!» – «Шалом алейхем!». Це не просто побажання миру і злагоди. Мир для гебреїв – не відсутність війни чи неспокою – це усе те, що ми звикли називати Царством Божим. Мир-шалом – це єдність з Богом, це єдність між людьми, задоволення, щастя, радість, здоров’я, багатство, процвітання. Шалом – це перемога над злом. І все це нам даровано через Христове Воскресіння.

 

Вітаючись один з одним «Христос воскрес!», сповіщаємо радість приходу Царства Божого поміж людей. Тому й побажання за великоднім столом мали би відображати цю реальність.

 

Також в Галичині зберігся звичай, що на Великдень чи у Світлий тиждень родина йде на гроби своїх близьких. Якщо ці відвідини цвинтаря перетворюються на те, щоб дочекатися приходу священика на «свої» гроби, то це не є правдивим виразом нашої віри. Ми йдемо на цвинтар, щоб засвідчити свою віру у майбутнє воскресіння померлих, щоб засвідчити свою радість з цього приводу і усвідомлення того, що смерть є не кінцем, а лише початком нового життя, і наша розлука з близькими, що відійшли від нас означенні знаком віри, є тільки тимчасовою розлукою. Бо у воскресінні мертвих ми знову будемо разом.

 

Великдень – це найбільше свято нашої віри. Тож варто його собі таким і усвідомлювати і як такий святкувати.

 

Святкування Великодня триває цілий тиждень, аж до наступної неділі. Тому варто перш за все цей тиждень присвятити Богові принаймні через щоденну участь у Святій Літургії. Дбаймо про те, щоб наш нарід відновив правдиве святкування Великодних свят: у правдивій вірі й правдивій побожності.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

 

Як правильно святкувати Великдень (частина перша)
Як правильно святкувати Великдень або Великодний кошик, крашанки і ніж (частина друга)