Вступ.

Я дуже щасливий з приводу того, що зміг привезти привітання, вирази любові та благословення від Святішого Отця Бенедикта XVІ, передусім для Вашого Дорогого Архієпископа Мечислава Мокшицького, який багато років працював при блаженному Йоані Павлі ІІ, можна сказати, дихав його святістю.

Привожу вітання від Папи Єпископам, з якими разом відправлятимемо сьогоднішню Святу Месу, священикам, ченцям і черницям, семінаристам та всім Вам, зібраним довкола цього Христового вівтаря.

Святіший Отець Бенедикт XVІ духовно єднається з нами в євхаристійному святкуванні та молиться , щоб І Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес залишив глибокі сліди в Вашому житті. Тож приготуймо наші серця для того, щоб могти прийняти Христа - покірно просімо Господа про прощення наших провин. Особливо перепрошуймо за малу віру, з якою приступаємо до відправляння Євхаристії та за малу любов, з якою потім, після Євхаристії, свідчимо про Ісуса.

Проповідь

1. Один сучасний філософ сказав: «Я переконаний, що Бог існує, але не можу окреслити обличчя Бога. Це мене мучить і збуджує сумніви, котрі всюди мене супроводжують. Запитую, яке обличчя у Бога?».

Ми натомість знаємо яке обличчя у Бога: пізнали ми його через Ісуса! Дійсно, Ісус приніс нам чудову звістку про те, що Бог є Любов’ю: Бог не є тільки всемогутністю, або холодною самотністю, але є обіймами безмежної любові, котрі нероздільно єднають Отця з Сином в Радості Святого Духа. Якою ж чудовою, втішною і світлою є ця звістка. Проте людськість – в чому щоденно переконуємося – виривається з обіймів Бога, губить правду і красу любові. Помічаєте це? Блаженна Мати Тереза з Калькутти, жінка з досвідом любові, неустанно повторювала: «Теперішній світ терпить з приводу найважчої з існуючих форм біди: сьогодення є вбоге на любов! Тому розпадаються сім'ї, вибухають війни, панує насильство, між людьми поширюється байдужість, яка зроджує смуток і самотність. Сьогоднішній світ є вбогий на любов!».

2. Ісус прийшов у світ, щоб знову проявилась любов. Він, підчас Останньої Вечері, вголос розмовляючи з Отцем, промовив: «Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене». Між тими, хто спізнав Отця, завдяки Божій благодаті, є також і ми!

Ісус продовжує: «Об’явив я їм твоє ім’я (що означає, твоє внутрішнє життя, котре є таємницею любові!) і буду об’являти, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них.» (Йо 17, 25-26). Це прекрасні слова, які узагальнюють ціле християнство. Ісус прийшов, щоб заново розпалити вогонь любові посеред холоду нашого егоїзму і гордості, які чинять нас нездатними до братерства.

Слухаємо Євангеліста Йоана, який зі зворушенням впроваджує нас у розповідь про Христові Муки: «Ісус, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо 13, 1): тобто так, що більше вже не можна.

Увійдімо на мить у невимовну таємницю Господньої Муки. Запитаймо себе, що є причиною Страстей Христа? Ось відповідь: Ісуса зневажили: людська злість (наша злість!), людська ненависть (наша ненависть!), людська несправедливість (наша несправедливість!), прибили Його до хреста наші гріхи! В Гетсиманському Саду, коли Ісус добровільно віддає себе в руки гонителів, каже їм: «Це  ваша година , і влада темряви» (Лк 22, 53). На людську (нашу) байдужість і гріх Ісус відповідає нескінченною любов’ю та безмежним милосердям. Це істинна, правдива всемогутність Бога: всемогутність Любові, котра ставить опір злу і перемагає нашу ненависть та гордість. Ісус піднесений над землею, дивлячись з висоти хреста на усі події людського життя, волає: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23, 34).

І, перед тим, як віддати Духа, промовляє до нас багатозначне слово: «Звершилось!» (Йо 19, 30). Це означає: «Полюбив я вас безмежно і таким способом знову ж розпалив вогонь любові в історії людства».

3. Цей же вогонь любові розпалюється під час кожної Євхаристії. Дійсно, коли Ісус відправляв першу Святу Месу, взяв хліб, промовив слова, через які звершилось диво і тоді сказав: «Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин» (Лк 22, 19). Інакше кажучи: «У ваші руки складаю всю любов, яка спонукала мене віддати життя за вас на хресті. Нехай ця любов буде вашим хлібом, вашою щоденною їжею.»

Християни у світі, де поширюється насильство, є тією частиною людства, покликанням якої є розпалювати в собі та довкола себе вогонь Божої любові. Тому разом з даром Євхаристії Ісус залишає нам нову і велику заповідь: «Як я полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що ви мої учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо 13, 34-35).

4. Ось чому, вже дві тисячі років, Євхаристія є джерелом чуда любові в Церкві, що розсіяна по всій землі.

Евсевій Кесарійський, перший християнський історик, згадуючи велике переслідування християн римськими кесарями, наголошує: «Кожне місце назначене терпінням, стає для нас місцем святкування Євхаристії... це і поле, і пустиня, і судно, і заїзд, і в’язниця». Євхаристія для Христових мучеників – це переможна сила над гонителями.

Святий Франциск з Асижу, невтомний поширювач у світі миру та братерства, помічаючи здалеку дзвіницю, радів думкою, що знаходиться вже близько Ісуса прихованого в Пресвятих Дарах. Ставав тоді навколішки й переповнений щастям адорував Божу присутність, відкривав своє серце і запрошував туди любов.

Місіонер, Отець Дам’ян де Вестер в 1970 році вирушив на далекий острів в Тихому Океані, де жили прокажені. Знайомлячись з ними, сказав: «Приходжу до вас з Євхаристією, для того, щоб викорінила Вона з ваших сердець ненависть і навчила вас любити так, як любить Бог». Острів, який колись називали пеклом Молокаї, за кілька років почали називати раєм Молокаї: любов, що є плодом Євхаристії преобразила його!

Блаженна Мати Тереза з Калькутти, християнка сьогоднішніх днів, яка поширювала в світі прекрасну справу гостинності й опіки над бідними, невтомно повторювала: «Ісус, присутній в Євхаристії, вносить в моє серце Свою Любов, а я йду, щоб роздавати її бідним, яких зустрічаю на моєму шляху. Без Євхаристії я не змогла б жити ані дня!».

Блаженний Йоан Павло ІІ багато разів звірявся: «Євхаристія є центром цілого мого дня». І з Євхаристії черпав сили до того, щоб бути місіонером Євангелія цілого світу. Євхаристія допомагала йому переносити довгу хворобу, не втрачаючи радості та надії, ще більше стаючи взірцем для наслідування для тих, хто терпить.

Святіший Отець Бенедикт XVІ нещодавно сказав: «Потрібно, щоб «серце» було піднесене. Але самі ми цього зробити не можемо, бо наші сили мізерні для того, щоб піднести серце до висот Бога. Горде переконання, що можемо це зробити самі, тягне нас додолу і віддаляє від Бога. Лише Бог має міць піднести нас угору, і саме Христос розпочав цю дію на хресті. Він зійшов у крайні низини людського життя, щоб витягнути нас догори, до себе, до живого Бога.».

Дозвольте Ісусові кожного дня чинити таке чудо!

Брати і Сестри, Всеукраїнський Євхаристійний Конгрес закінчується чудовою церемонією, під час якої бачимо всіх тут присутніх зосереджених на діях, що відбуваються на вівтарі. Віра й ентузіазм цих днів нехай перенесуться на вашу щоденність: нехай ваші парафії стануться сіяючими свічниками, нехай будуть дивовижними знаками братерства, нехай будуть джерелами безмежної любові, нехай будуть вірогідним доказом того, що Ісус живе - вчора, сьогодні і завжди! Шістсотлітній Ювілей перенесення до Львова столиці Архієпископів латинського обряду хай принесе новий подих молодості і хвилю духовного запалу до всієї вашої Церкви.

Просімо, щоб Марія представила Ісусові надію, яка сьогодні виблискує в очах присутніх тут та щоб плекала її надалі у ваших серцях своїм материнським і могутнім заступництвом.

Слава Ісусу Христу!

Кардинал Анжело Комастрі
Генеральний Вікарій Святішого Отця Бенедикта XVІ
у Ватикані

Джерело: www.catholic-media.org