В понеділок, 20 грудня, Високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Львівський владика Ігор з пастирським візитом відвідав Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер, що по вул. Драгоманова, 58 у Львові.  Владика Ігор відслужив Архиєрейську Божественну Літургію для дітей та працівників   закладу  у каплиці Св. Миколая, яка була посвячена минулого року у  приміщенні диспансеру.   Архиєрею співслужили медичний капелан диспансеру о. Дмитро Гриник, голова Комісії Львівської Архиєпархії у справах охорони здоров’я о. Володимир Мощич, та о. Іван Ковалець.

Отець Дмитро,  капелан, ділячись своїми враження від служіння у диспансері, розповів, що завдання його, як душпастиря – є допомогти віднайти віру і надію тим, хто страждає на ту чи іншу недугу. Окрім душпастирської опіки пацієнтів закладу, отець Дмитро забезпечує і духовні потреби працівників диспансеру.

Головний лікар диспансеру - п. Ореслава Хомик, в слові подяки Високопреосвященному Архиєпископові та Митрополиту Львівському  владиці Ігорю висловила також почуття радості з приводу того, що каплиця під час молитовних відправ є завжди заповнена, що: «Євангеліє мають можливість почути і працівники, і батьки хворих, але найважливіше – діти, заради яких і була посвячена каплиця у приміщенні диспансеру».

Віра Ценглевич

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського владики Ігоря у дитячому психоневрологічному диспансері

2Тм. 3,16-4,4; Лк. 19,45-48.

Дорогі діти,

Вельмишановні лікарі та працівники лікарні,

дякую усім вам за спільну молитву, бо нею ми прославляємо Бога, показуємо йому нашу любов та слухняність, випрошуємо для себе від Господа потрібних дарів, щоб освячувати й спасати наші душі. Радіємо тим, що Син Божий усіх людей викупив від неволі злого духа, нам залишається тільки приймати його спасенний шлях та йти тією дорогою, яку пропонує Бог. Ніхто не може своїми силами спасти свою душу та освятити її, тому що людська воля слабка й непостійна, часто схиляється у бік помилкових забаганок. З іншого боку, хто б не бажав прийняти спасенних дарів, які нам даровано Ісусом Христом, така людина прирікала б себе на вічне осудження, бо відкидаючи їх, особа впрост позбавляла б себе того спасіння, яке пропонує сам наш Спаситель. Ми - особи, що часто помиляємося, любимо ходити у темноті своїх суджень, а не ступати дорогою Христового світла. Тому для нас єдина дорога спасіння та єдиний шлях, що веде до вічної нагороди - прийняти Христа у своє життя та усю його науку, яку він з любові до нас залишив. Бог піклується нами, дорожить нашими душами, бо він їхній Творець; покликав нас до вічного щастя, яке пропонує нам, але через нашу вірність йому та його святому вченню.

У короткому читанні євангельському, що описав святий апостол Лука, ми почули, що фарисеї, книжники та інші вчені у Святих Писаннях, перетворили святиню на «печеру розбишак», так сказав сам Ісус Христос. Святиня стала місцем торгівлі, а також, нашою сучасною мовою, ми б назвали ще й обмінним пунктом валюти. Тому Спаситель виганяв продавців зі святині та зробив велике зауваження первосвященикам і книжникам: «Дім мій домом молитви назветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!» (Мр. 11,17). Так дуже Спаситель любив святиню, тобто, церкву, у яку заходив, щоб навчати людей слова Божого та вказувати дорогу спасіння. І тут не тільки йшлося про святиню із каменя, але Господь глядів далеко вперед й бачив духовну святиню, а це означає, нашу душу, за яку так уболівав, що віддав своє життя, помираючи на хресті. Навчання Сина Божого, його вказівки, зберігаються у людських серцях до наших днів. Добрі християни практикували й продовжують впроваджувати життя з Богом та у ньому. Так чинили за Христа, так поступають і тепер. Вчора ми ушановували свято великого чудотворця Миколая. Він отримав майно від своїх батьків, яким ділився із людьми, що перебували у потребі допомоги. Він - милостивий святитель, який знав біди людей і на цьому не зупинявся, але простягав їм свою руку помочі. Милосердя та милостині - практики, що допомагають людям освячувати свої душі та виблагати у Бога духовних дарів, особливо, прощення гріхів та примирення духа із Господом. Справа щедрості, яку чинив святий Миколай має продовження до наших днів і цей звичай люблять дорослі й діти. Тому ми теж сьогодні з вами очікуємо дарунків від святого Миколая, який про нас пам'ятає та дуже бажає нам допомогти. Просімо Господа передусім у нашій молитві про здоров'я, бо це - найбільший скарб, який не купується за жодні гроші, лише очікується благословення у цьому від Бога, а особливо, через заступництво таких його угодників, як святий Миколай. Хай Господь благословить нам у всьому! Святий отче Миколаю, молися до Бога та виблагай нам здоров'я душі й тіла.

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський, УГКЦ

20.12.11 р. Б. Дитячий психоневрологічний диспансер, вул. Драгоманова, 58. м. Львів

Джерело: ugcc.lviv.ua