З 23 на 24 червня з Дрогобича у Грушів відбулася нічна піша проща родин мігрантів та всіх охочих. Участь у прощі взяло близько 150 осіб, які представляли Львівську, Івано-Франківську області, а також м. Київ. Організатори прощі: Пасторально-місійний відділ УГКЦ, Референтура у справах мігрантів та імігрантів Самбірсько-Дрогобицької єпархії та БФ «Карітас» СДЄ.

Проща розпочалася у Катедральному храмі Пресвятої Трійці Молебнем,  який відслужив протосинкел Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Григорій Комар, у співслужінні о. Василя Поточняка, виконавчого секретаря ПМВ УГКЦ, о. Ігоря Козанкевича, БФ «Карітас» СДЄ та о. Михайла Олійника.

У своєму слові до паломників, о. Григорій звернув увагу на те, що наше життя – це дорога, яку ми обираємо, а паломництво, за його словами, це дорога до справжнього життя і до нього «везе нас  міцний човен, яким є Христова Церква», – підсумував протосинкел. Рівно ж, передав благословення та вітання усім паломникам від  правлячого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії, Ярослава Приріза.

Відтак молитовною ходою прочани вирушили до місцевих храмів:  монастирський храм Петра і Павла, храм Преображення Господнього,  Успення Пресвятої Богородиці, храм Покрови  Пресвятої Богородиці.

Дзвонами зустрічали паломницький хід Дрогобицькі  храми Преображення та Успіння. Адміністратор храму Преображення Господнього, о. Любомир Митник, торкнувся історії наших храмів та святинь. Зокрема, розповів прочанам про історію храму Преображення, який у радянські часи використовували як приміщення для танцювального клубу. Відтак провів паралелі зі сплюндруванням святого місця у с. Грушеві і запевнив, що «кожна святиня – це  Божа справа, яку неможливо знищити, – вона воскресає», – підсумував священик і побажав паломникам у цій прощі також зустріти воскресіння, можливо, і своєї сплюндрованої душі.

Зауважимо, що у приміщенні храму Преображення Господнього,  з благословення пароха, відбуваються щотижневі молитовні недільні зустрічі мігрантів та їхніх родин, своєрідні порадні, які, з ініціативи ПМВ УГКЦ, було створено цього року у Львівській та Івано-Франківській архиєпархіях.

Відтак прочанська колона вирушила у с. Грушів. Дорогою о. Василь коротко розповів про діяльність ПМВ, з ініціативи якого відбуваються також єпархіальні прощі на місцях. Поділився враженнями і представив статистику еміграції та ситуацію в Балканських, Балтійських країнах та в Ізраїлі.

На Балканах, які востаннє відвідували представники ПМВ, зокрема в Боснії і Герцеговині, проживає 4,5 тисяч українців. З 1890 по 1910 з Галичини туди виїхало понад 10 тисяч українців. Священик також зазначив, що там є кілька греко-католицьких священиків, але люди про них навіть не знають. На даний час є 15 українських громад і 6 парохій. Примітно те, що українські блаженні служили у Боснії, зокрема блаженний Омелян Ковч. У селищі Кам’яниця перебував у монастирі блаженний Климентій Шептицький та блаженний Леонід Фьодоров.

У Сербії проживає 21 тисяча українців. Незважаючи на певні конфесійні труднощі, там все ж є наші монастирі, зокрема в Руському Перестулі є монастир Сестер-служебниць, у містечку Хула – монастир Василіян та інші громади.

У Хорватії близько 2 тисяч українців. Є Провінційний дім сестер-василіянок, сестер-служебниць. Священик також відзначив, що багато українських дівчат посвячуються на монаше служіння саме на Балканах. Подібна ситуація і у сестер-василіянок.

Ситуація Балтійських країн теж має свою специфіку. В Естонії, наприклад, проживає 21 тисяча українців, є українська Церква в Талліні. «Але є й  випадки, де, наприклад, в одній із громад  на 100 км немає католицької Церкви, бо це, практично, «протестантський світ», – зауважує о. Василь і додає, що «нам доводиться просити протестантів надати приміщення під нашу Церкву».

У Латвії на даний час живе 55 тисяч українців. Є 2-3 українські громади, однак «загальна ситуація невтішна», – говорить о. Василь.

У Литві проживає 28 тисяч українців. Є монастир отців Василіян, також дуже багато колишніх українських церков, семінарій, монастирів. Це пов’язано з тривалим перебуванням київського митрополита у Вільнюсі. «Вільнюс дуже тісно пов'язаний з Україною, – говорить о. Василь, – там є дві пам’ятні таблиці Тарасу Шевченку».

В Ізраїлі є дві українських громади і їхнє життя там розвивається. «У Галилеї, в Хайфі, є священик, котрий живе неподалік від храму, де щонеділі служить Літургію. В останню неділю місяця вони роблять прощі до святих місць. Мелхітська Греко-Католицька Церква надала приміщення, де ми можемо молитися», – зазначає о. Василь. Рівно ж, і у Тель-Авіві є Мелхітська Греко-Католицька Церква, де богослужіння відбуваються в суботу.

Цьогоріч на запрошення УГКЦ  митрополити Хайфи, Галилеї приїдуть на Всеукраїнську прощу до Зарваниці, яка відбудеться 14, 15 липня. «Це буде перша їхня зустріч з Україною і загалом слов’янськими країнами», – повідомив священик.

Завершилася проща Божественною Літургією у Грушівському храмі, яку очолив о. Василь у співслужінні о. Ігоря. Напутнім словом паломникам було побажання в контексті проповіді завжди прагнути до того, щоб наш погляд був «відкритим і чистим».

Іванна Рижан

фото: Петро Орищич