Сьогодні Церква не має більше «влади і впливовості», які вона мала у минулому: навпаки, нас, католиків, стало значно менше, і не виключено, що скоро ми не складати більшість». Тому перед німецькими католиками стоїть завдання «оновлення віри», адже у великих містах Німеччини вони вже складають меншість, особливо якщо врахувати тих, хто, будучи католиком, не практикує свою віру. Що, втім, характерно для всієї Європи. З таким тверезим аналізом ситуації виступив днями кардинал Вальтер Каспер, відправляючи подячну Літургію за роки, проведені на посту голови Папської ради із сприяння християнській єдності. Служба Божа була відправлена в римському храмі «Свята Марія делл’Аніма».

В своїй проповіді єрарх, якому співслужили його наступник, глава екуменічного відомства кард. Курт Кох, і австрійський єпископ Граца-Зекау Егон Капелларі , приділив кілька слів питанню священичого целібату, роз'яснюючи власну позицію слідом за полемікою, що спалахнула в мас-медіа. «Коли читаєш газети -- зазначив Каспер -- складається враження, що більшість проти. Я радий оголосити, що не належу до цієї більшості» -- додав він, підкресливши, що для нього целібат – це свідоцтво радикального наслідування Христу, яким воно має бути особливо для священиків. Це – знак того, що вони живуть заради Христа і заради Царства Небесного. Як щіпка солі, якою не можуть бути всі, але яка приносить користь всім. І поступки тут не допоможуть».

Кардинал поставив акцент на двох твердженнях з Євангелії, проголошеного на Літургії: «Ви – сіль землі» і «Я – світло світу». Ці слова з Нагірної проповіді, відтворені євангелистом Матеєм, пояснюють, що означає бути учнем Христовим. І не випадково Ісус виголошує їх відразу після Заповідей Блаженств, з яких виходить, що по-справжньому блаженні не «багаті і наділені владою, не політично впливові люди, не олігархи і не інтелектуальна еліта, що визначають громадську думку і відкрито диктують її параметри», а «жебраки, що плачуть, миротворці, спраглі, милосердні і покірливі». Тобто люди прості, які живуть «на задвірках великого світу». І «не випадково з нечисленної групи простих чоловіків і жінок тієї епохи виросла Церква, яка впродовж двох тисяч років зазнавала жахливих гонінь, пережила багато режимів і потужні диктатури». «Тому -- сказав далі кард. Каспер -- сьогодні нам не треба падати духом. Не треба надмірно бентежитися через нечисленність або перспективу стати меншістю, якщо це – воля Божа».

За словами історика Арнольда Тойнбі, в історичних випробуваннях людства, подібних до тих, які ми переживаємо сьогодні, саме меншини знаходили вихід з кризи. «Так було і у витоків Церкви -- сказав кард. Каспер -- і завжди впродовж її історії. Вирішальну роль відіграє якість, а не кількість. Якщо ми якісна і творча меншість, яка чітко себе самоідентифікує і знає, чого хоче, то нам нічого хвилюватися».

Сьогодні в Європі створюється враження, що «світло Христове гасне», і саме в згасанні віри полягає справжня криза. Тому необхідне «оновлення», необхідно не піддаватися спокусі бути «не сіллю, а лише борщем», розчиняючись в загальній масі і пристосовуючись до неї.

За матеріалами www.radiovaticana.org