Послання Екзарха Одесько-Кримського Кир Василія на Пасху 2011 року
УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
ОДЕСЬКО-КРИМСЬКИЙ ЕКЗАРХАТ

Боголюбивим священнослужителям, монахам і монахиням
та всім вірним Української Греко-Католицької Церкви
Одесько-Кримського Екзархату 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Дорогі в Христі брати і сестри! З милості Божої радісно зустрічаємо найвизначніше свято в році — Воскресіння Христове. Кожний з Вас отримав особливу ласку від Господа — споживати Пасху, вітаючи один одного словами «Христос Воскрес». І тому «цей день, що його сотворив Господь», наповнює серця людей особливою радістю за дар віри через праведне наше християнське життя. 

В час Великого Посту люди доброї волі співпереживали страсті Господа нашого Ісуса Христа. Після Тайної Вечері Ісус Христос вийшов назустріч своїй смерті, наголошуючи на тому, що вже не буде пити з цього виноградного плоду, хіба що «питиму його новим з вами в Царстві Отця мого» (Мт.26,30). Далі Господь говорить про свою смерть і страждання на хресті та наголошує про наближення «години», а про свою славу говорить у значенні дня. Отже, зло на землі має свою годину, а Господь — має свій день.

Ісус Христос приходить до Гетсиманського саду, де часто молився на самоті, і заявляє апостолам, що цієї ночі буде вдарено Пастиря, а вони зневіряться в Ньому: «Ударю Пастиря, і розбіжаться вівці» (Мт.26,31). Та Пастир ніколи не покине своїх овець, хоч вівці покидають його: «А після мого Воскресіння я випереджу вас у Галилеї» (Мт.26,32). Цим самим Спаситель дає дуже поважну обіцянку, що мертвий, пробувши в гробі три дні, зустрінеться зі своїми друзями. Раніше такого ніхто ніколи не говорив.

Гетсиманський сад — це є початок дороги до Воскресіння всіх людей у Христі Ісусі. В Едемському саду Адам втратив єдність з Богом, а в Гетсиманському саду Ісус говорить про наше відновлення. В Едемі Адам вчинив гріх, а в Гетсиманському саду Христос взяв на себе гріх. Навколо цих двох садів обертається доля цілого людства, що прямує до спасіння. Про те гріх стає перешкодою на цій дорозі. Вороги підкупили сторожу, яку самі й поставили, і просили говорити неправду: ніби, коли вони спали, учні вкрали мертве тіло свого Вчителя і сказали, що Він воскрес. Якщо Христос не воскрес, то навіщо давати гроші і просити говорити неправду? — Значить, Христос воскрес! Тому первосвященики і фарисеї просили не проповідувати про Воскресіння Христове. — Усе це свідчить, що вони були переконані у воскресінні Христовому, але їхнє жорстоке серце не хотіло увірувати, що Ісус Христос є сином Божим. (Пор.Мт.27,62-66, Ів.19,28-42).

На жаль, в нашій країні можемо зустріти людей, які вважають себе християнами, з нетерпінням чекають на цей Великий День, святкують Пасху, але в той самий час можуть і не вірити у Воскресіння Христове. І такі прикрі випадки серед християн існують тому, що вони або ще не почули Благої вісті, або мають жорстоке серце і порожню душу. Духовний стан таких християн є подібний до юдейських первосвящеників і фарисеїв; вони устами визнавали, але серце їхнє було далеко від Господа.

Ми, котрі щиро сповідуємо і віримо у Воскресіння Христове, на пасхальне привітання «Христос Воскрес!» радісно і свідомо відповідаємо «Воістину Воскрес!». Священнослужителі в наш час продовжують безперестанно проповідувати про Воскресіння. Церква кожної неділі року пригадує нам про цей Великий і благословенний день.

Головною темою проповіді апостолів і святих отців в ранній Церкві була тема про Воскресіння Христове. «Коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра наша»(1Кор.15,14). Силою Воскресіння Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співаємо: «Смертю смерть переміг». Своїм Воскресінням Він показав нам, що і для нас немає смерті. Ми хоч і плачемо над гробами наших рідних і близьких, але не тому, що не віримо у їхнє вічне життя, — нам болісна розлука з ними через нашу любов до них, одночасно також розуміємо, що ми ще залишаємося в цій «долині сліз», тобто тут, на землі.

Життя людини на землі завжди супроводжують страждання і сльози. Сьогодні ми є свідками, як землетрус і цунамі спричинили другий Чорнобиль в Японії. І це є дуже виразний знак на переосмислення свого життя. Господь посилає попередження для всіх людей, живучих на землі, а вся природа неначе закликає нас: шукайте захисту і підтримки у Воскреслому Спасителеві! Святе Писання говорить до людей, щоб не надіялися на синів людських, бо в них немає жодного спасення. Тим-то й бачимо, що в нашому суспільстві люди вже також переживають брак їжі, інші не мають можливості купити відповідний одяг, навчання дітей по сільських школах знаходиться в дуже незадовільному стані. На державному рівні проходять багато незрозумілих процесів та реформ, що повинні би покращити життя народу.

В Святому Письмі маємо цілий ряд прикладів, коли Господь негайно спішить на допомогу своєму народові тоді, коли люди просять милосердя, а відвертається Бог від народу, коли той виступає проти Нього. А ми запитаймо в себе: якої реформи хоче від нас Господь? Перш за все маємо добре розуміти, що всю відповідальність перед Богом за життя людей в Україні лежить виключно на теперішній владі, починаючи з Президента України. Напевно Ісус бажає, щоб на всіх рівнях державні мужі повірили в Христа не тільки на словах, але й своїм життям ствердили християнську віру; увесь народ, за допомогою духовенства, нехай звернеться з молитвою і вірою до свого Спасителя. І тільки в цей спосіб виконаємо свій обов'язок перед Батьківщиною, скріпимо добробут наших сімей, гідно виховаємо дітей. І це буде правильною відповіддю на виклики сьогодення.

В цей сокровенний час Великого посту УГКЦ стала перед необхідністю вибору нового Патріарха. Всі миряни, духовенство і монашество разом із владиками стали просити помочі у Святого Духа, щоб правильно зрозуміти вибір Божого Провидіння. Завдяки усильній молитві було обрано молодого провідника нашої Церкви — Блаженнішого Святослава Шевчука. Цей вибір став радістю і надією для всіх вірних нашої Церкви, в той же час ми отримали належне пошанування зі сторони інших Православних Церков.

Вибір нового і молодого Предстоятеля УГКЦ став вінцем відродження і воскресіння багатостраждальної Української Церкви.

Нехай через Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа оновляться наші духовні сили на добрі справи і на подолання всіх труднощів сьогодення. Нехай Воскреслий Ісус благословить всіх вірних Одесько-Кримського Екзархату, засилає свою ласку до всіх людей доброї волі, зміцнює наші сім'ї, допомагає нашій молоді самоутвердитися та визначитися в їхньому житті, покращує життя українського народу, подає мир у людські серця та благословить Україну.

Благословення Господнє на Вас!

† Василь Івасюк Екзарх Одесько-Кримський

Дано в м.Одесі при Кафедральному храмі
Святого Апостола Андрія Первозванного
у Квітну Неділю дня 17 квітня 2011 року Божого

Джерело: www.cerkva.od.ua