Великоднє послання
Апостольського Адміністратора
Бучацької Єпархії УГКЦ о. Дмитра ГРИГОРАКА,ЧСВВ
на Великдень 2011 р.Б.

Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним монахам і монахиням,
Дорогим Братам і Сестрам!

Христос Воскрес!

Щороку після Великого посту Церква святкує найбільше християнське свято – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Свято Воскресіння приносить нам велику радість, бо утверджує нас у вірі і скріплює певність, що і ми воскреснемо в кінці віків, щоб вже більше не вмирати. Бо Христос воскрес для вічного життя перший з людського роду як «новий Адам» – «первісток з померлих» (1 Кор. 15:20).

Бог сотворив людину хоча зі смертною природою, але для безсмертя. Смерть прийшла як наслідок гріха людини. Тому смерть, як і гріх, суперечать задумові Творця. Тому, щоб довершити свій задум, Отець послав у світ Свого Сина: «Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але, щоб Ним спасти світ» (Ів. 3:17). Давши Себе взамін смерті, Син Божий воскрес – переміг навіть саму смерть, і як «новий Адам», поклав початок нового людства – нових людей, перемінених у Христі. Ми, християни, і є тими новими людьми, бо через Хрищення ми отримали можливість жити новим життям у Христі і з Христом: «Ви, що в Христа христилися, у Христа зодягнулися» (пор. Рим. 6:3).

Але Хрищення – це тільки початок нового життя у Христі. Легко сказати: потрібно стати новою людиною. В реальному житті це зовсім не легко. В кожному з нас ще живе «старий Адам»: гордий, впертий, самодостатній, злобний, який постійно противиться воскресінню в нас нової людини і тягне нас до гріха і непослуху волі Отця. Саме гординя і непослух – це дві найголовніші фундаментальні ознаки, які відрізняють старого Адама від нового, стару людину від нової.

Перший Адам піддався спокусі злого духа «станете немов боги» (Бут. 3:5) і порушив заповідь Творця. Цим відкрився злу, яке спотворило до основ людську природу і весь людський рід. Другий Адам, Христос, щоб виправити упадок першого Адама, став слухняним Отцеві у всьому, аж до прийняття хресної смерті.

Прямим наслідком гріхопадіння перших людей було отруєння духа людини найсильнішою духовною отрутою злого духа – гординею, яка є його головною ознакою. Отруївши нею корінь людського роду, він зробив залежним від гордині всіх людей. Гординя є матір’ю всіх гріхів і також смерті. Плоди гордині – страшні: всі біди і нещастя людства, всі страхітливі злочини і війни, всі чвари і непорозуміння – все це її «діти».

Гординя є найбільшим бар’єром між людиною і Богом. Нею злий дух спотворює людину на свій образ і подобу, ставлячи її «Я» на місце Бога. Отця Піо одного разу спитали: «Яке ім’я має злий дух?». Отець Піо відповів: «Я». Коли людина ставить в центрі всього своє «Я», то вона закривається на Бога, на ближніх і заблоковує себе на доступ любові, яка живить її душу. Це приводить до духовної смерті. Життя такої людини стає нестерпним для неї самої і для інших. Щоб воскреснути з гробу гордині, треба, найперше, цього бажати, молитися про Божу поміч і, найважливіше, щодня конкретними справами упокорення волі Божій це стверджувати, що є найефективнішим ліком від гордині. «Від гордині не позбавляють, від неї відмовляються» (мати Тереза з Калькутти). Таким чином будемо чим раз більше ставати здатними до нового життя у Христі, в Якому вже нині маємо можливість брати участь у житті Пресвятої Тройці. Це здається неймовірним, але саме для цього була створена людина. До цієї високої мети веде тільки одна дорога – дорога святості. До святості закликає Господь всіх нас: «Тож будьте досконалі, як Отець Ваш небесний  досконалий.» (Мт. 5:48).

Що таке святість і які найголовніші її ознаки? Часто плутають справжню святість з імітацією святості. Переважно люди вважають за святих тих, хто багато молиться, строго постить, є суворим аскетом, робить надприродні речі – чуда, гарно проповідує і т. п. Все це є ознаками святості, але не головними.

Господь сказав: «Не кожний, хто до Мене каже: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, але той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі.» (Мт. 7:21). Отже, сам Господь дав чітко і недвозначно зрозуміти, що послух волі Отця – це найголовніша ознака святості і умова спасіння. Тому щоденно шукати і чинити волю Отця, підчиняючи їй свою волю, – це і є, напевно, найважливіше, що може робити людина в цьому житті.

Про основну рису святості люди деколи забувають, ставлять акцент на другорядні речі і потрапляють у пастки, які розкидає злий дух на дорозі життя. Так виникають секти, лідери яких претендують на роль «спасителів». Про таких Господь сказав: «бо встануть лжехристи і лжепророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних… не вірте!» (Мт. 24:24-26).

Лжепророків ніколи не бракувало – вони були ще за часів апостолів. Господь передбачив це, і залишив нам Церкву, в якій невидимо Сам перебуває і провадить нею через тих, кому Він дав цю владу: апостолів і їх наступників – єпископів: «Хто слухає вас, Мене слухає; хто відрікається вас, Мене відрікається; а хто відрікається Мене, відрікається Того, Хто послав Мене.» ( Лк. 10:16). Хто слухає церковний провід – той йде правильним шляхом за Господом. Лжепророки посідають важливе місце в планах злого духа, метою якого є відірвати через них від Церкви, тобто від спасіння, якомога більше християн. Вміймо відрізняти і виявляти тих, хто посланий збивати з дороги спасіння і губити людські душі.

Сьогодні в нас на Україні маємо типових лжепророків, угрупування Догнала, або так званих «підгорецьких отців», що вважають себе «новозавітними пророками». Гординя засліпила їм розум настільки, що беруться критикувати навіть найвищих представників керівництва Церкви. Не даваймо себе використовувати силам пітьми. Нехай злий дух не здійснює через нас свої задуми.

Тільки в Церкві можна спастися і тільки в ній можна осягнути справжню святість. Найголовнішою рисою учня Христового є послух волі Божій через послух Його Церкві. Цей послух випливає з покірного і смиренного серця, в яке ввійшла Божа любов. «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, і знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11:29).

Справжня святість бере свій початок від покори. Покора – мати всіх чеснот. Покора - це ознака Божа. Бог Всемогутній, але дав Себе зневажити і вбити своєму створінню. Тому Господь чекає від нас не імітації святості і покори, коли ми чинимо те, що хочемо і називаємо це «волею Божою», але конкретних діл, які нам велить Він через Церкву. Саме цим ми найбільше уподібнюємося до нашого Господа, «нового Адама», який був послушний Отцеві до кінця. Ось те, що  відрізняє дітей Божих від дітей цього світу, справжню святість від імітації святості – це беззастережна покора волі Божій.

Злий дух здатний чинити багато фальшивих діл, щоб ввести в оману людей, але те, чого він ніколи не зможе зробити – це упокоритися Богові і Його Церкві. Отці Церкви в перших віках християнства були категоричні у своїх судженнях: «Поза Церквою немає спасіння». «Кому Церква не матір, тому Бог не батько» (св. Кипріян). Для них послух Церкві дорівнював послуху Богові. Зрештою, це є актуальним у всі часи. Послух і покора займають центральне місце в ділі спасіння людини. Без Господніх слів в Оливному городі: «Отче, якщо хочеш, віддали від Мене цю чашу, однак хай не Моя, а Твоя буде воля!» (Лк. 22:42), не було би хресної дороги, розп’яття і Воскресіння, тобто не було би спасіння людського роду.

Ми сьогодні знову і знову подивляємо велич Божу, що так несподівано дивно для всіх проявилася. Несподівано навіть для учнів. Бог показав Себе зовсім з неочікуваного боку. Те, що Бог може робити чуда, це відомо всім, і переважно від Нього тільки цього й чекають. Чи не тому на ознаці всемогутності божества ставлять акцент всі релігії і вірування. Однак справжній Бог, Той, який не був видуманий людьми, виявився несподівано інакшим. Виявилося, що Він справді Всемогутній. Але ніхто навіть не припускав думки, що Бог настільки всемогутній, що  став людиною для того, щоб дати Себе зневажити, катувати і вбити задля людини. Бог всемогутній у любові. Такого Бога до приходу Христа людство не знало. Саме в стражданнях Хресної дороги і в розп’ятті Бог найбільше виявив Свою велич, не зрозумілу для Його створінь. А Своїм Воскресінням Господь показав безмежну силу Любові, яка перемагає все, навіть смерть. Розп’яття і Воскресіння – це вершина об’явлення Бога людям. В них Бог об’явив Себе найповніше.

Воскресіння – найважливіша подія в історії людства, яку можна прирівняти хіба що до акту сотворення людини. Воскресінням Господь відкрив людині не лише двері до Раю, але й можливість вже нині брати участь в житті Пресвятої Тройці. В східно-християнській традиції це називається обожествленням людини. Старий Адам хотів стати рівним Богові через непослух, а новий Адам відкрив можливість кожній людині стати богоподібною через беззастережний послух Отцеві. Воскресіння стало початком народження нового людства. Але, щоб воскреснути, треба померти. Якщо хочемо духовно воскресати у Христі, мусимо помирати для своєї гордині. Подібно як Воскресіння Господа, хоч є діянням всієї Пресвятої Тройці, водночас є наслідком страждань і смерті Господа і плодом Його послуху волі Отця.

Нехай світлий празник Господнього Воскресіння принесе нам радість Господньої перемоги над всяким злом, утвердить в непохитній вірі, що і ми будемо духовно воскресати з Господом із усіх наших бід і нещасть, гріхів і немочей, а в кінці остаточно воскреснемо для вічного життя з Ним в Його Царстві безконечної любові. Амінь.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Джерело: www.buchacheparchy.org.ua