Богослужбова  тематика Великого Четверга — спогад Таємної вечері Спасителя, за якою Ісус уперше причастив учнів Своїм Тілом і Кров’ю. Тропар дня — «Коли славні ученики…» — уводить тему Таємної вечері, яка потім розкривається в читанні Євангелія від Луки, 22,1-39, і розвивається в каноні Косми Маюмського. Паремія із пророка Єремії читається на 1-му часі, а не на шостому.

Божественна літургія св. Василя Великого в цей день з’єднується з вечірнею — таким чином, уставом передбачається тривалий, упродовж усього дня, строгий пост. На вечірні читаються три паремії: із книг Виходу й Іова, звичайні для днів Страсної Седмиці, і третя — із книги пророка Ісаї, предзнаменування Страстей Христових. Остання паремія стосується читань власне літургії і є залишком прадавньої практики читання за Божественною літургією трьох уривків з Писання: старозавітного пророцтва, Апостола і Євангелія.

Після третьої  паремії співається Трисвяте, і читаються  Апостол і Євангеліє. Апостольське читання взяте з послання апостола Павла до Коринфян і являє собою  найдаавнішу згадку про Таємну вечерю (послання апостола Павла до Коринфян написане раніше за всі чотири Євангелія). Євангельське читання складене: у текст Євангелія від Матфея включені фрагменти Іоанна й Луки, так що в підсумку виходить найдовше євангельське читання за літургією з усього церковного року. За літургією кілька разів співається гімн «Вечері Твоєї тайної…» — замість Херувимської пісні, причасного вірша й заключного тропаря «Нехай сповняться уста наші…». На літургії в цей день, як правило, дуже багато причасників, а крім того, частина Св. Дарів готується для причащання хворих упродовж усього року.

Після заамвонної молитви літургії в монастирях або архієрейських соборах відбувається чин умивання ніг, що згадується в Тріоді. Текст чину друкується в архієрейському Чиновнику або Великому Требнику. Під час його здійснення диякон читає оповідальні фрагменти відповідного зачала Євангелія від Іоанна, а архієрей — репліки Ісуса Христа, написані від першої особи. Навколо архієрея сидять 12 священиків, що зображують апостолів. Під час читання слів «й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний» архієрей обмиває ноги священиків водою й витирає їх «рушником», яким він препоясан, подібно Спасителеві на Таємній вечері. Це чинопослідування вперше відоме в Єрусалимі в VI-VII століттях. Припускають, що воно стало відображенням тенденції, що поширилася вже тоді, підкреслювати «художній символізм» страсного богослужіння.

У Великий Четвер можуть відбуватися й інші особливі чини. Так, у цей день Патріарх у деяких Помісних Церквах освячує миро. Освячення мира в цей день пов’язане зі звичаєм звершувати хрещення у Велику Суботу. У Візантії в кафедральних соборах і повсюдно на Русі в цей день здійснювали чин обмивання святого престолу, який тепер не друкується в богослужбових книгах. Цей чин виник у Константинополі і являв собою приготування до великодніх торжеств: прибирання храму починалося з обмивання престолу у Великий Четвер.

Крім того, у Великий Четвер у давнину, коли був розповсюджений інститут покутників (відлучення від повноти церковного спілкування на тривалий час за серйозні гріхи), могло відбуватися прийняття покутників у спілкування із Церквою. Звідси походить візантійський звичай здійснювати в цей день таїнство Єлеосвячення, або Соборування, відоме з XIV століття. На той час Єлеосвячення стало не тільки звершуватися над хворими, але й розумітися як особливий рід покаяння. І донині в грецькій практиці у Великий Четвер після утрені відбувається загальне Єлеосвячення. Відмінна риса цього чину — відсутність семи помазань у седмеричному циклі апостольких та євангельських читань і молитов. Помазання єлеєм відбувалося одноразово, наприкінці чину, при цілуванні Євангелія. Ця ж практика була в ужитку й на Русі — повсюдно до середини XVII століття, а потім у найбільших соборах і монастирях. Звичай здійснювати Єлеосвячення в інші дні Великого посту й інших багатоденних постів з’явився в Україні (а також Росії та Білорусі) лише в останні роки ХХ століття.

Джерело: РІСУ