«Я розраховую на успішне завершення переговорів з Братством св. Пія X. Якщо у нього виникнуть якісь сумніви щодо представленої йому доктринальної преамбули, ми готові дати відповідні роз'яснення. Але в даний момент я навіть не розглядаю таку можливість і сподіваюся, що Братство прийме зазначений документ», – заявив секретар Ватиканської комісії «Ecclesia Dei» прелат Гвідо Поццо в інтерв'ю телестудії «Gloria».
У п'ятницю 7 жовтня в містечку Альбано під Римом вищі єрархи лефевристів зібралися, щоб вирішити питання про прийняття доктринальної преамбули, запропонованої їм у результаті дворічних переговорів зі Святим Престолом, мета яких – надання Братству св. Пія X канонічної місії в Католицькій Церкві. Одним із учасників цих переговорів якраз і був о. Поццо.
«Мої враження від цих переговорів дуже позитивні, – сказав о. Гвідо Поццо у своєму телеінтерв'ю. – Діалог був відкритим, щирим, часом дуже живим. Але цього й слід було очікувати, зважаючи на теми, що піднімалися під час обговорення. Висновки робити поки що рано, але все ж можна стверджувати, що ми досягли важливого, я б сказав вирішального рубежу на шляху глибокого проникнення у суть точки зору Братства, як і експертів Конгрегації доктрини віри. Тепер прийшов час проаналізувати розбіжності, щоб побачити, чи можливо вирішити підняті нами доктринальні проблеми».
Секретар Ватиканської дикастерії підкреслив, що, незважаючи на всілякі «зливи інформації» в мас-медіа, основні положення доктринальної преамбули залишаються у секреті і невідомі широкому загалу. Він також зазначив, що нітрохи не боїться присутності лефевристів у лавах Католицької Церкви, хоча і усвідомлює проблеми, які можуть виникнути у зв'язку з цим . «Ті, хто істинно і в повній мірі є католиками, мають не тільки право, але й обов'язок бути в Католицькій Церкві скрізь, де вона тільки перебуває. В історії вже були такі випадки», – сказав о. Поццо.
Далі він закликав заново відкрити гідність дособорової літургії, зізнавшись, що сам почав служити її лише після опублікування Папського Motu proprio «Summorum Pontificum». «Але завдяки навчанню в Григоріанському університеті я з самого початку вмів відрізняти справжню позицію Святого Вчення Церкви від того, що пропонують богослови, – зауважив прелат. – Я усвідомлював, що той великий хаос, який оселиться в літургійному житті Церкви після 1968 року, не має нічого спільного з волею Папи». На його переконання, упередження проти старої форми Літургії, що існують в сучасній Церкві, виникають від недостачі літургійної формації.
«Дуже важливо просувати старий обряд, – додав о. Поццо, – оскільки в ньому ясно викладені та належним чином оцінені певні цінності, певні аспекти літургії, які заслуговують на те, щоб їх зберігати. При цьому я не маю на увазі виключно латинську мову або григоріанський хорал. Я маю на увазі відчуття таємниці, сакральність, розуміння Євхаристії як жертви, реальну і субстанціальну присутність Христа, а також той факт, що цей обряд залишає місце зосередженню, духовному переживанню літургії. Це – сутнісні елементи, найбільш виразним чином відображені у старому обряді. Я не стверджую, що їх немає в Літургії Павла VI, але в колишньому обряді вони куди більш виразні і це може збагатити і тих, хто зазвичай служить в ординарній формі обряду. Не виключено, що у майбутньому обидві форми будуть об'єднані, окремі їх елементи з'єднаються і будуть взаємно збагачувати один одного. Але цього не варто очікувати найближчим часом. І такі рішення не приймаються за письмовим столом. Вони вимагають дозрівання всього народу Божого, який повинен зрозуміти значимість обох літургійних форм одного і того ж римського обряду».
