Лаос, країна в південно-східній Азії, з 1975 року керована комуністами і на яку під час В'єтнамської війни, було скинуто більше бомб, ніж за всю II Світову війну, прийняла маленьку християнську спільноту. Згідно з оцінками агентства "Eglises d'Asie", зарубіжних місій Парижу християни складають близько 1,1% від населення країни, що налічує 6 мільйонів чоловік, з яких 43000 католики.

Статті 6 і 30 Конституції Лаоської Народно-Демократичної республіки - так офіційно називається країна - гарантують свободу релігії. Але виявлення цієї свободи є предметом суворих обмежень і особливу підозру влади викликають навернення на християнство.

Дуже дорого заплатила за навернення на християнство група, яка складається з 18 родин, вигнаних із селища Катин в районі Та-ой в південній провінції Сараван. Становище згаданих сімей, вимушених жити на окраїні джунглів у випадкових притулках, стало критичним через необхідність та відсутність води та їжі. Тривогу підняла організація «Захист прав людини за свободу релігії в Лаосі (HRWLRF)». "У міру наближення сухого сезону колодязі висихають; їх запаси продовольства закінчилися", - повідомило джерело з HRWLRF Агентству "Compass Direct News" (25 лютого).

Негаразди християн Катина почалися в 2008, коли навернулася перша група жителів села і один з них, відомий тільки на ім'я Пев підозріло помер від асфіксії. Похорони цієї людини викликали гнів місцевої влади. Побачивши, що близькі поставили над його могилою дерев'яний хрест, вони звинуватили їх в "відправленні ритуалів, ворожих державі" і в якості покарання конфіскували свиню і буйвола (CDN, 16 липня 2009).

Щоб змусити християнські сім'ї відмовитися від своєї віри, місцева влада, вагаючись, почала шкодити, конфісковуючи, наприклад, худобу. У липні 2009 глави села навіть заборонили християнство в Катині, дозволивши тільки одну форму релігійної практики - поклоніння духам.

Але не дивлячись на пануючі загрози, 11 сімей вирішили чинити опір і не відмовилися від віри. Відповідь села на їх відмову була жорстокою: під загрозою зброї згадані сім'ї - всього 48 чоловік, дорослих і дітей - були вигнані з Катина в січні 2010. Крім того, майно було конфісковане, а багато їхніх будинків зруйновані.

"Чому ви вірите (у Біблію)"? - запитували глави села, підтримувані чиновником з відомства у релігійних справах провінції Сараван і чиновником з району Та-Ой. "Це усього лише книга" (CDN, 8 лютого 2010). "Якщо ви хочете повернутися у своє село, ви повинні відмовитися від християнської віри", - говорили відповідальні особи.

Щоб хоч якось полегшити важку ситуацію з продовольством, сім'ї посіяли рис поза сезоном. Але надія зібрати плоди своєї праці була цинічно зруйнована главами села, які 26 грудня минулого року наказали зруйнувати рисові поля, а молоді сходи витоптати, щоб вони не змогли знову піднятися. Трьома днями раніше, 23 грудня з села були вигнані насильно ще сім християнських сімей, що приєдналися до вигнаних раніше, і таким чином, становище з продовольством ускладнилося ще більше.

Лаос в 2009 ратифікував Міжнародну Конвенцію з громадянських і політичних прав (ICCPR) і тому маловірогідно, щоб вигнання християн сталося по незнанню або без попередньої згоди районної і провінційної влади. Представник HRWLRF заявив Агентству "Compass Direct News", що "як правило, глави села нічого не роблять без офіційної консультації з главою району". (29 грудня 2010). Навіть якщо, у різних випадках, офіційна лаоська влада заявляла, що християни Катина мають усі права залишатися у своєму селі, "важко повірити, що глави села Катин діяли за своєю ініціативою", - додав представник.

Місцева Католицька Церква також стикається з обмеженнями свободи релігії і культу. Про це свідчать перипетії першого за сорок років висвячування у священики в Північному Лаосі, що відбулося 29 січня в Тахеке, адміністративному центрі центрально-південної провінції Хаммуан, який є резиденцією апостольського вікаріату Саваннахет. Висвячування священика Пьєра Бунту Силафета, 34 років, монсеньйором Луї Марі Лінг Мангханехуном, апостольським вікарієм Паксе і президентом єпископської конференції Лаосу і Камбоджі (CELAC) спочатку було заплановано на 12 грудня минулого року в околицях Сайабури на півночі країни, але, під кінець, тобто за два дні до події, 10 грудня, влада відклала його в цілях безпеки. Як повідомило агентство "UCA News" (31 січня), вибрана для церемонії церква знаходилася перед військовим табором.

Неофіційно влада дала зрозуміти, що церемонія повинна проходити скромно і у вигляді селянського свята, - повідомило агентство Asia News (25 січня). Виникає питання: чи зможе новий священик, висвячений в апостольському вікаріаті Луанг Прабанга ефективно виконувати свою службу і допомагати справжньому апостольському вікарієві, монсеньйору Тіто Банчонг Топайонгу. Цей вікарій один управляє вікаріатом Луанг Прабанга, що охоплює великий гірський регіон на півночі країни, відколи в 1975 комуністи вирішили вигнати з Лаосу усіх іноземних священиків без права повернення в країну. Монсеньйор Банчонг, клас 1947, провів, в цілому, 9 років у в'язниці.

Католицька Церква Лаосу ділиться сьогодні на чотири апостольських вікаріати (Луанг Прабанг, Паксе, Саваннакет і В’єнтиан) і ледве налічує 15 священиків і сто черниць. Минулого року, 10 квітня, тисячі католиків взяли участь в Такхеке в церемонії висвячування нового єпископа апостольського вікаріата Саваннакета, монсеньйора Жан Мари Прида Інтірата, парафіяльного священика Коксанга і Кенг Казі і, крім того, ректора єдиної вищої семінарії в цій азіатській країні, Сан Джованні Марія В’янни, також розташованої в Такхеке.

Джерело: Католицький Медіа-Центр